Євромайданівці питають одне-одного: що робити далі?
Опозиція закликає українство приходити ледь не що вихідні на Віче. А народу приходить щоразу менше. Один опозиціонер заявив, що будемо стояти до останнього. До останнього євромайданівця? Що він мав на увазі? А себе він тут згадав? Навіщо такий садо-мазо?
Краще йти до перемоги.
перейти до ПОСЛУГИ, КОНСУЛЬТАЦІЇ
Помаранчева революція мала:-точну правозахисну мету: зупинити шахрайства на виборах;
-одну особу, яка уособлювала собою близьку й законну зміну режиму, пана Віктора Ющенкака;
-потужний капітал, політичні сили як в Україні, так і за її межами;
-дію механізму зміни режиму у вигляді суду, що призначив перевибори як покарання за шахрайство;
-дію у вигляді перемоги у виборах, як закінчення революції.
Євромайдан має:
-ясну євромету, на противагу мутній меті, як вимогу зупинити шахрайство у вигляді ревізії Конституції України, повноважень Верховної Ради України й виключних повноважень українців;
-кількох ніби керівників, що не мають безпосереднього відношення до створення Євромайдану;
-тільки українці як нація;
-не має ясно зрозумілого й близького в часі дієвого механізму примусу режиму, чи зміни режиму як покарання за шахрайство з євроінтеграцією;
-а відтак кожен його день не рухає до очікуваної мети у вигляді перемоги бодай у чомусь, а він просто стоїть і все, муляє режимові очі.
Євромайдан як явище, як територія Майдану Незалежності, вул. Хрещатик, вул. Інститутська, як барикади й намети, як люди й громадські організації, як феномен відродження українства, як, як, як..., йому треба запам'ятати, що:
1. У цьому Всесвіті будь-що, що не збільшується, зменшується й гине.
2. Хто не є причиною стає наслідком.
3. Той, хто не має мети, нікуди не рухається.
Тому ті, хто уособлює собою Євромайдан, проте не знає, що робити далі, має робити все що зможе, щоб Євромайдан набув мету, став рости, щоб зростав саме за тими чинниками й ознаками, що можна назвати Євромайданом. Що це за чинники й ознаки, яка мета - мають вирішити і самі євромайданівці і всеукраїнське опитування, якщо вони здогадаються його провести.
А ще, євромайданівцям завжди треба утримувати ініціативу, бути причиною у формі Автомайдану, Літакомайдану, Ракетомайдану, Човномайдану, що там ще, але бути причиною. Інакше Євромайдан як явище стане наслідком репресій режиму й зникне.
Відтак саме існування й рух Євромайдану має як позитивні, так і негативні сторони.
Треба розуміти, що Євромайдан у грудні 2013 року вже проминув пік своєї могутності. І хоча було обдрипано золотий унітаз (і не один унітаз), і кинувся бандитський кодлан за звичкою на свал за кордон разом з сім’ями, проте не всі це зробили так одностайно, як після перемоги Помаранчевої революції, коли авангард драпу очолювали особисто Яйцевінкович і Сєрйоґа Підрахуй.
Не всі.
Навчені вже.
Наприклад, організована злочинна група, де генерується всяка погань проти українства, що вигадала й створила тітушок, антимайдан, призивати солдат не до ЗСУ, а у ВВ, як працювала, так і працює.
Ще б трішки...
І все, наша взяла!
А не було цього "ще трішки", позаяк нема розуміння що це таке. Я ще повернуся до цього.
За Помаранчевою революцією стояв серйозний такі да капітал (Юля), цивілізовані країни і їхні державні структури. Тому й вигляд вона мала відповідно до культури й способу дії ситої й заможньої білої Європи, чи Америки: велелюдний прояв демократії - Майдан, абсолютно законний, до коми, спосіб перебрання влади, спеціальні формули оцінки ситуації, величезний, з надлишком, запас сили й переваги, перші красуні Києва фарбують волосся в помаранчевий колір, люди носять помаранчеве тощо.
За Євромайданом стоїмо ми, українці, як нація, як народ з феноменом самовідтворення і самоорганізації, самофінансуванням.
З боку Помаранчевої революції у випадку застосування дій, що могли б видатися надмірними, є конкретні особи, конкретні політичні партії, що відповідальні за це - недолік.
З боку Євромайдану у випадку застосування дій, що могли б видатися надмірними, такого нема. Є нікому не відомі люди, якісь форми самоорганізації, ситуативні керівники, ніщо не персоніфіковано, повсталий народ одним словом - сьогодні це перевага.
Явище Євромайдану дуже нагадує українські повстання часів окупації Правобережжя й Лівобережжя. Пан Гонта, пан Залізняк, Коліївщина - вони досягли успіху в тактичному плані.
Вони не мали на меті досягти успіху в стратегічному плані.
А ось вже пан Богдан Хмельницький, пан Степан Бандера, Запорізька Січ - вони досягли успіху в оперативно-тактичному плані.
Вони мали на меті досягти успіху в стратегічному плані, проте не досягли.
Мати успіх у стратегічному плані означає мати державність яку мали ми за часів Руси.
В стратегічному ж плані досяг успіху боротьбі вперше за останні 600 років нашої історії з моменту втрати державності Руси (якщо не вважати Кравчукака) лише пан Віктор Ющенкоко, який так нездало розгубив все, що йому надбали.
Як же Євромайдану досягти стратегічного успіху?
Якби Євромайдан відбувся у типовій європейській країні, то Уряд разом з Президентом негайно подали б у відставку, адже вони є плотью від плоті свого народу, вони хочуть блага й якнайкращого для своєї нації.
В Україні Уряд разом з Президентом ніколи не подадуть у відставку, адже вони не є плотью від плоті нашого народу, вони хочуть блага й якнайкращого не для нашої нації, а для своєї нації.
Зрозуміло?
Це - чужинці, люті україножери, криміналізовані жовті українці російського походження, що отримали наше громадянство й дорвалися до високих посад, які мали б обіймати нормальні українці. Жоден з них не говорить в сім’ї нашою мовою, не виховує українською дітей, онуків. Не передає нашу традицію, наш звичай.
Крім того, це не європейці як ми.
Це - азіати, з усіма обтяжуючими наслідками.
Вони не цінують нашу країну. В їхніх мізках, промитих чужоземною пропагандою, це взагалі не країна. Нас вони зневажають. Стосовно нас і нашої країни вони здатні на все - продати, здати в оренду, рабство, дезінтегрувати, знищити. Їх до влади у нашій країні привели чужинці. Тепер чужинці від цього хочуть отримати свої дивіденди.
У наших очах їхні дії - це зрада.
А для них, завербованих ще давно покійним КДБ, це зовсім не зрада.
Яка ж це зрада?
-Государственный переворот нами совершен! Я с восторгом и упованием хочу предать себя, хохлов и Хохляндию в распоряжение дорогому и гарячелюбимому Лилипутину Владимиру Владимировичу! Служу российскому Отечеству! рос. (Державний переворот нами здійснено! Я із захопленням і надією хочу передати себе, хохлів і Хохляндію в розпорядження дорогому й гарячеулюбленому Ліліпутіну Владіміру Владіміровічу! Служу російській Вітчизні!).
Щось подібне так і хочеться заволати привселюдно Яйцевінковичу, Азірофу.
Щось подібне посміли заволати привселюдно на Антимайдані й у Севастополі жовті українці російського походження, що мають високі ранги українських держслужбовців!
Ще б трішки...
Ніколи не піде завербований агент добровільно.
Ніколи ще окупант, якому пощастило захопити цивілізовану країну, не піде, як би його не просили, благали, молили.
Це - за межами його розуміння.
(Я дивуюся українській опозиції. Як, скажіть мені, в 1240 році переконати монголо-татар, що окупували Русь, піти?)
Лише добровільно-примусово його підуть.
Силою.
Докладеною особисто до нього самого, а не до держструктури, в якій він засів.
Не всеукраїнський страйк, не демонстрації з протестами разом взяті, а лише дії, що можуть видатися надмірними, підуть їх туди, звідки вони не повернуться. Подібне я вже описував у статті "Помилки Грузії - помилки України".
Висновок: тоді, коли з середовища Євромайдану вийдуть люди, які спроможні до дій, що можуть видатися надмірними, тоді Євромайдан завершить свою дію, як і Помаранчева революція, створенням умов до стратегічної перемоги.
Використані матеріали:
Люттвак, Эдвард Н. Стратегия: Логика войны и мира
Лиддел Гарт сэр Бэзил Генри. Стратегия непрямых действий
Слава Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар