5. Вибори 2013. Аналітичні матеріали політтехнологій

Проблеми української політики в цілому правильно описано різноманітними міжнародними інституціями. У цій статті детально описано низку аспектів  організації політпроцесів нинішнім режимчиком.


 Подаються суто українські способи та методи відреагування на виклики часу. Аналітичні матеріали політтехнологій пригодяться як професійним українським політтехнологам, керівникам українських партій та рухів, телеканалів, періодичних видань, вищому керівництву української держави (проукраїнського Президента і його команди), міжнародним дипломатичним службам, так і широкому колу небайдужих українських читачів, що власними свідомими поглядами й зусиллями рухають Україну до свободи.
Питання: міжнародні рейтингові агенції змінили рейтинг України з “демократична” на “обмежено демократична”. Чи не означає це, що “точка кипіння” близько, й президентські вибори, як заплановано 2015 року, правда не відбудуться?
Відповідь: демократією у нас вже й не пахне.  
Питання: чому?
Відповідь: на це є кілька причин, й усі вони лежать на поверхні, їх видно неозброєним оком. У цій статті, разом з читачем, я спробую подивитися на нашу буденність поглядом стороннього спостерігача. Політичного оглядача великого інформаційного центру, співробітника посольства, гуманітарної фундації, аналітика розвідувальної організації, представника ЄС, ООН, НАТО, журналіста-міжнародника, правозахисника, ведучого інтернет-розсилки DW, кореспондента “Голосу Америки” тощо. 

перейти до ПОСЛУГИ, КОНСУЛЬТАЦІЇ

Питання: а хто такі ці активісти, що можуть так вплинути на політику в Україні? Як їх ідентифікувати?
Відповідь: дуже просто. Вони самі, особисто, запопадливо роблять все від них залежне, пнуться зі шкіри геть, щоб тих можна було побачити, запам'ятати, безпомилково ідентифікувати й, бува, не забути. Для цього треба подивитись так зване "українське" телебачення, послухати так зване "українське" радіо, почитати так звані "українські" газети. Все відразу стає ясно й очевидно, як Божий день. Вони народ галасливий і нетерплячий. По-східному метушливі та нахабно-брутальні. 
Як ми, українці, їх тільки лишень не називаємо: бидлоґанофф, бидлоеліта, нові українці, яйцевінківці, регіонасти, янучари, транзитні пасажири, репатріанти, азіяти, емігранти, азіятоемігранти, холопи, мамоноуйлюлюкофф, комуняки тощо. Проте всіх ці терміни об’єднує зоологічне, печерне антиукраїнство й українофобська лихоманка. У них у всіх остання клінічна форма СНІДУ Синдрому Набутої Істерикопатії До Українства та венерична форма антисіонізму, прогресивний понос слів при клінічному запорі думок, якщо йдеться про Україну.
Порівняйте: входження Русі до Русько-Литовського князівства. 
"Ми старого не міняємо, а нового не вводимо", — щось таке казали тоді литвини, сучасні білоруси. І порівняйте, що коїться нині. На відміну від консервативних і виважених європейців ну не вистачає розуму й терплячки у "гарячих хлопців" азіятів, не вистачає й край. 
За що вони й потерпають все життя.  
Проте нинішній режимчик зневажає наших національних героїв, упосліджує нашу мову, збиткується над Україною загалом й українцями зокрема, тобто, як на мою думку, робить все від нього залежне, для розпалювання міжнаціональної ворожнечі. 
Питання: зумисно нариваються чи як?
Відповідь: чи як, але про це треба запитати у московських гастарбайтерів-політтехнологів, прямо причетних до розпалювання міжрасової ворожнечі в Україні. 
Коментар: щось дуже вже нагадує період перед Коліївщиною...
Згода: еге ж. 
Одна з причин - це переділ власності в Україні. Точніше сказати, не переділ, а віднімання власності у нинішніх власників донецькими бандитами азійського походження. Це можна назвати рейдерськими захватами, але суть залишається тією ж: загарбати територію групою озброєних рецидивістів (пневматы на случай, если рабочие начнут “прыгать”), викупити за безцінь акції, убити (посадити, побити, залякати, викрасти дитину, дружину, відкрити кримінальну справу, просто прогнати) власника, конфіскувати сервери, прийняти убивчий закон, залучити корумпованих силовиків чи митників, провести рішення через збори акціонерів тощо. 
Це вже загалом зроблено. 
Накрайняк, віднімати ще залишиться чого максимум до 2013 року.
Ми вже бачимо задокументовані свідчення про цю, старанно приховану від стороннього людського ока, діяльність, по TV, через передачі про те, що той горілчаний завод уже без торговельної марки, а той, цукерковий, вже не того, а той телеканал вже щось по-іншому став брехати. 
Ця віднімальна діяльність старанно, дуже старанно приховується від широкого загалу українства. 
Мало що стає відомим. 
І не лише через те, що всім нам чудово відомо, хто зі "щирих українців" є в нас власниками ЗМІ. Й вони, ці "щирі українці", що завжди в усі часи й у всі епохи Руси-України були на боці антиукраїнського режимчика, з усіх сил замовчують те, що ще вдається якось замовчати, й зі зубним скреготом погоджуються оприлюднити те, замовчування чого може вартувати їм дуже й дуже дорого. 
Щоб проілюструвати сказане, згадайте правління Президента України пана Віктора Ющенко. 
На півкопійки зросла ціна на бензин — і тут же з газет, радіо, телебачення, рясно вичавилися крокодилячі сльози про страшну дорожнечу, полинули замогильні стогони про непідйомну ціну й про ''зниження'' рівня життя Президентом-українцем. І згадайте нинішню захмарну й невигідну ціну на бензин.
Тиша й спокій. 
Ніби так і треба.
"Одобрямс-с-с"!
"На всіх язиках все мовчить, бо благодєнствує." Кавказ. Тарас Шевченко. 
Тепер все зрозуміло?
Гаразд. 
Продовжуємо. 
Але й самі екс-власники, котрі часто-густо не зовсім чесним і законним шляхом (а насправді зовсім не чесним і цілком не законним шляхом під час "прихватизації") оволоділи своїм, тепер вже колишнім своїм, майном, не лише не поспішають скаржитися, а й не поспішають в еміграцію, на чужину (це в нас люблять робити лише політичні в'язні - українці, правозахисники, просити притулку та подавати до Євросуду), оскільки часто-густо ми просто спостерігаємо процес, коли одні бандити азійського походження віднімають награбоване в інших бандитів азійського походження. 
Этааа, экспроприация шибко экспроприированного в экспроприаторов, карочє, однако!
Апофеоз апофігею, в натурє!
Задля тренування розумових здібностей спробуйте мені назвати ну хоча б одного українця-олігарха, ну хоча б одного мультимільйонера-українця!
Що, слабо, нікого назвати?
І Гуглик нікого не дає?
Правильно. 
Серед нас, українців, багатіїв немає, поки що немає. Я ще повернусь до цього дискримінаційного факту. 
Так ось. 
І скоро настає сумний для бандитів етап, коли красти, віднімати, рейдерувати одним бандитам в інших вже нічого. 
Питання: а що ж їм далі, сердешним безробітним, робити?
Відповідь: те, що роблять в таких випадках звичайні бандити. 
Питання: ну, а що в таких випадках роблять незвичайні бандити?
Відповідь: незвичайні бандити націонал-соціалістичного та інтернаціонал-соціалістичного толку із задоволенням і великим смаком приступають, у таких випадках, до тотальної різанини й кровоспускання українців. 
Питання: а що в таких випадках роблять звичайні бандити?
Відповідь: о, звичайні бандити у таких випадках просто п'ють, б'ють, гвалтують, стріляють, убивають, що ми можемо зафіксувати, не відходячи від екранів зомбоскриньок. Один депутатик, синок депутатика показав, як це робиться, на прикладі побиття жінки. Інша трійця показала приклад групового згвалтування жінки зі спробою спалити тіло. На черзі в нас грабунки й вбивства українців за просто так, ну, наприклад, голову відрубати й тіло закопати (ще не було другого резонансного випадку, та й ініціатор першого ще не відбуває покарання, а його виправдано), та приклади масової педофілії з викраденням дітей (ще не було резонансних випадків). 
Питання: то й шо?
Відповідь: а от шо!
Ми, русичі-русини-українці можемо терпляче спостерігати, як усілякі зайди, зневажають наших національних героїв, упосліджують нашу мову, збиткуються над Україною. Проте, коли справа вже доходить безпосередньо до нас самих, і нам стає й холодно, й голодно, й бідно одночасно, от тоді ми й влаштовуємо улюблену національну забавку під назвою ''Майдан''. 
У нас, на Русі, довго запрягають, зате швидко їздять!
І?
І ті донецькі бандюки азійського походження, що влаштували тут, у нас, в Україні, розборки з іншими бандюками, теж азійського походження, обоє будуть швидко й оперативно виметені з України. 
Питання: та невже, а як?
Відповідь: самовивіз. 
Питання: якось непойнятно, можна пояснити, ну ось просто тупа йя?
Відповідь: авжеж, будь ласка, завжди радий.
У сезон Помаранчевої революції були популярними два види транспорту: авто й залізниця. У ті благословенні часи за хутір Михайлівський багато хто з антиукраїнців утікав з рекордною швидкістю, гідною Книги рекордів Гіннеса України, не забувши після цього нагадити нам через телебачення азіятів. 
 О, Майдан!
 Як багато в цьому слові
 для серця Яйцевінковицького сплелось!
Це ж тра так їм було обхєзатись під час Помаранчевої революції, що в порушення всіх наших, українських законів, скасувати День Свободи й святкування 20-ї річниці Дня Незалежності!
І сниться просто помаранчевий шабаш: значить, стоять валяночки рядами, рукавички, шарфики, курточки, намети, значить, з ось таким подіумом, еті самі, матрасики. 
Все скрізь американське!
Ось.
І гори помаранчевих апельсин. 
І все це на тлі ''оранжевое небо...'', розумієте, ось таке, ось.
Так, це просто, це кошмар. 
І, хочу вам сказати, що ці апельсинки не прості, ці апельсинки наколоті: люди беруть один апельсин, з’їли, взяли другий, от, і воно тягнеться й тягнеться рука... і масове отруєння почалося, і людей везуть в лікарню з менінгітом!
Повернувся б хтось з того світу, хто вмер — вжахнулись би... 
І скрізь ввижаються літаючі яйця.
І віночки на голову падають уві сні, кожен день.
Кичмари, кичмари, кичмари...
Ужасть!
Й обдрипано золотий унітаз.

30. Психологічний портрет Яйцевінковича Аналітичні матеріали політичного психолога 

http://zemlj.blogspot.com/2014/01/30.html

УНІТАЗ чи ПІСУАР, вічно я плутаю тих недолугих, що ще й досі прокидаються в холодному поту.
''На злодії й шапка горить" — тому й утікають превентивно, так би мовити, про всяк випадок, бо це ми з Вами, панове, ще не знаємо (але скоро дізнаємось), за що вони утікають, зате кожен з антиукраїнців знає точно, за що він утікає!
Пам'ятаєте, як надовго в Києві встановилося свіже повітря, відсутність азійської лайки, вільне метро й чисті вулиці, а різні істоти з антиукраїнськими виразами на мармизах не заважали милуватися краєвидами?
Тоді в Кацапстані притьом опинилися й тричі незасуджений проффесор Яйцевінкович, і хороший знавець математики, чесний лічильник, Сєрьога Підрахуй, та й інша дрібнота. 
У новому сезоні в антиукраїнців у фаворі буде, безумовно, авіаційний транспорт. Льотчикам-аматорам мій респект!
Питання: яким таким ще аматорам? В антиукраїнців давно вже є свої, власні маленькі, реактивні, шикарні, відтак дуже дорогі літачки з досвідченими екіпажами й відкритими візами на всі чотири боки, їх в аеропорту ''Бориспіль'' вже ніде ставити.  
Відповідь: але фактом є й те, що в аеропорту ''Жуляни'' і в тамтешньому Музеї авіації скупчилась велика кількість пасажирських літаків Як-40. Стоять вони там вже дуже-дуже давно. 
До того ж, увага, важлива деталь!
Стоять не на ґрунті, а на бетонних плитах! Навіщо? Тому, що ці літаки явно не музейні експонати, а, вочевидь, мають власника. Попри вкрай незадовільний технічний стан, такий, що навряд чи вони колись будуть регулярно комерційно літати, у цих Як-40 є одна, вкрай важлива перевага: вони мають три двигуни й, навіть, якщо один двигун відмовить, літак зможе злетіти на інших двох. 
А власнику, лише за для одного-єдиного, але конче шухерного зльоту й посадки за кордоном України, тільки цього й треба. 
Фактом є й те, що в Україні росте кількість проданих на вторинному ринку мотопарапланів, чи не єдиного виду авіаційного транспорту, який легко можна розмістити в багажнику джипа, ще й місце залишитися. Але на ньому далеко не полетиш. Тому й напрямок драпання антиукраїнців, як мені уявляється, буде близьким, на Північ, всього лишень якихось кількадесят кілометрів від Києва до білоруського кордону, до біснуватого бацьки, що один тільки їх і прийме. 
Питання: навіщо всі ці пєпєлаци?
Відповідь: вочевидь, найшухерніші з бригадирів, з наближених шісток, з менш тупих за інших антиукраїнців, що вже нині намагаються здриснути з роботи в Києві кудись якнайдалі, в регіони, й стрьомно сидять і на чемоданах і ''на измене''*, давно облишили надію драпанути так само тихо, як після Помаранчевої революції. 
* ''На измене'' — это состояние ожидания быстрого и неотвратимого пи...ца. ''Словарь бандитской фени''.
Тут ось яка, непроста штукеція.
Припустимо ти, типовий антиукаїнець, роками просто прогинаєшся, рвеш сраку свою, лижеш сраку “смотрящему”, а той на гелікоптері з мальовничої дніпровської кручі раз — і здриснув, як і кілька років тому, а тобі вже піздно. Або, припустимо, так — рвонеш на свал раніше, так братва тебе в ножі візьме: “Этаа, ты че? Шибко кинуть нас хотел, казел, однако?”.
Всі відчувають, що їхні мармизи сфотографовано й акуратно підшито до "чорних списків", що близькі тих українців, на яких вони посміли підняти руку, з власної ініціативи тихо й непримітно вже ''пасуть'' їх, відстежують фінансові потоки, та й персонал їхніх фірм і партійних організацій теж за ними приглядає, що автомобільні дороги, аеропорти, гавані, митні переходи на кордоні миттю буде блоковано ще вчора ніби й лояльною міліцією та СБУ, а їх буде лінчовано прямо на місці, там, де пощастить упіймати. 
І процес вже пішов: якось одного міліціянта-садиста пристрелив роздратований українець.  
Питання: а хто буде новим очільником?
Відповідь: цілком можливо, що це нинішні страждальці й пригноблені, де відсидка є суто єзуїтським способом передачі влади, банальним прийомом для політтехнологів, проте таємничою загадкою для непосвячених. 
Політика — це дуже брудна й підступна штука, як і люди, що в ній живуть. 
Щоб сказати достеменно точно, треба залізти людині в душу. 
Питання: а що, можна?
Можна. 
Та про це іншим разом. 
Ближче до теми. 
Проаналізуємо ще один аспект проблеми: чи можна назвати ну хоча б одного українця-супербагатія, ну хоча б мультимільйонера?
Ні. 
Не можна.
Такого не існує в природі.
І це в Україні, у нас вдома!
Як на мене, то маємо факт експлуатації й визиску одного народу іншими, що є неприпустимо як з огляду міжнародного права, так і з огляду на європейську практику. В Єгипті, приміром, жоден іноземець не може мати бізнес, якщо з-поміж співзасновників нерезиденти. Чогось подібного ми дуже й дуже потребуємо. 
Навіщо?
Як на мене, є факт нечесної конкуренції з боку народів, які так підтримують свої діаспори в нашій країні, що навіть ВВП України з величиною підтримки не порівняти. А нам, українцям, окрім на самих себе, розраховувати ні на кого. 
Для захисту українців і нівелювання факту нечесної конкуренції треба прийняти закон про громадянство, де азіято-українцям, американо-українцям, афро-українцям і євро-українцям, залежно від країни походження, яка допускає подвійне й більше громадянство, закон забороняє обиратися й бути обраним, працювати в державних структурах, займатися підприємництвом, громадською діяльністю тощо. Можна підійти до проблеми з іншого боку: обрізаним чоловікам, особам зі злочинним татуюванням та видаленими фалангами мізинців по типу Якудзи, учасникам Тріад, Аль-Каіди, Кози Ностри тощо та членам їх родин заборонено... те, про що я писав вище. 
Підстави: ми вже маємо випадки, коли, прикриваючись подвійним громадянством, чимало антиукраїнців не українського походження завдали Українській державі величезної шкоди й уникнули заслуженого покарання і достроково драпанули саме з державних посад за кордон, під захист своєї справжньої Батьківщини, країни другого (чи третього, чи якогось там) громадянства, вступити в яке вони поклопоталися заздалегідь. 
До речі про обрізання. 
Згідно із сучасним українським законодавством це кваліфікується як завдання близьким родичем — батьком, його близькому родичу — синові, у злочинній змові з близькою родичкою — матір’ю і третьою особою, тяжких, непоправних фізичних ушкоджень і моральних страждань, скориставшись безпорадним станом жертви, й без її згоди при досягненні повноліття на цю хірургічну операцію, проведену, до того ж, особою, що не має спеціалізованої медичної освіти й ліцензії на лікарську практику, операцію, не затверджену Міністерством охорони здоров'я України, яка відсутня в переліку показань до хірургічного втручання ВОЗ, в антисанітарних умовах за межами лікарського закладу, без дотримання стандартів знезараження, анастезії й післяопераційного супроводу пацієнта, з використанням нестерилізованих і несертифікованих медичних інструментів, з незахороненими у належний спосіб частинками людського тіла, з невстановленими наслідками для фізичного й психічного стану пацієнта, з приховуванням факту незаконної операції методом не занесення її обставин до медичної картки пацієнта, проведення незаконної операції незастрахованому пацієнту, інформацію про котрого не внесено у належний спосіб до районного РАЦСу, з ухиленням від оподаткування отриманої винагороди за операцію, до обставин котрої тисячоліттями несхвально ставиться традиційна консервативна біла українська релігійна християнська більшість.   
Вважаєте, просто текст по-дибільному написано?
Ні!
Це я так загнув!
Вражає?
Дякую!
Щиро дякую!
І ще раз спасибі!
Дарую цю чудову й милу ідею українським правозахисникам. 
Питання: то чому ж маси цих антиукраїнців так по-дурному все творять?
Відповідь: тому що кожен з них, як я щойно вище написав, через одного, або припоцаний, або прибацаний. 
Висновки: 
1. В Україні, в цілому, завершено формування номенклатури по типу покійного інтернаціонал-соціалізму покійного СРСР.
2. Ця номенклатура безкарно вбиває українців машинами, рушницями, гвалтує, спалює тіла тощо. Й їх не садять, а випускають з в’язниць керовані судді й прокурори.
3. Визначились способи убивства опозиції: побиття невідомим й сфабриковані судові справи.
4. “Болівар не витримає двох”. О’Генрі. Донецькі бандити азіято-українського походження віднімають все і вся у всіх. Цікаво, що й афро-американці й азіято-українці звертаються по-між собою однаково: “брат”.
5. “Кожен сам за себе! Кожен сам за себе!”. Шакальчик з мультфільму “Мауглі”. Таємно, кожен з падєльнікафф режимчику готується до драпу, в міру того, скільки йому не стає клепки в голові, чи наскільки він у тім’я битий. 
6. “Ні тобі, ні йому, все мені лиш одному” — інколи режимчик, суто випадково, наступає на “больові точки” суспільства, наприклад спробою відняти бізнес у ex.ua коли українці миттю об’єднались і “поклали” сайт презіка. 
7. “...спецназівці били людей на Софійській площі при розверзтій могилі Патріарха, страшно було за націю, що вона це стерпіла. Пам’ятаю, одна жінка простягала руки до омонів, благала: 
- Хлопці, невже ви не любите Україну?
- А вони їй іржали в обличчя: “Любім, только без украінцев”.”
Ліна Костенко.  “Записки українського самошедшого”. 
Наймані московські гастарбайтери-політтехнологи вже давно й вельми успішно займаються розпалюванням міжрасової ворожнечі у тому числі у вигляді наступання на граблі чотиримовності.  
Вони ще й які гроші отримують за цю халтурку!
Навіщо?
Це не зрозуміло й не логічно, а будь-яка нелогічність привертає мою увагу.  
Питання: то шо далі?
Відповідь: то є деталі. Все наше життя - то чорна, то біла смуга, то спад, то підйом. Коли тенденція в житті йде, загалом, на підйом (як нині в Україні, після тисячоліття спаду), то тоді наше життя стає то кращим, то ліпшим, і кожне падіння стає вище попередньої ями, а вже кожен наступний підйом обов’язково ще вищий попереднього піку. 
Як завжди щастя й прихильність Долі на нашій стороні. 
Думайте тільки про хороше — й все буде гаразд!
Слава Україні!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

102. Памятка потребителям при посещении оккупированных территорий

64. Третя світова війна. Початок і пророцтва

47. Психологический портрет Лилипути. Аналитические материалы политического психолога

114. Як правильно говорити про Волинську трагедію? Тези для ЗМІ, політиків, уряду

46. Психологічний портрет Ліліпуті. Аналітичні матеріали політичного психолога

76. Дослідження: чому окупанти-росіяни поводяться, як монголо-татари? Аналітичні матеріали політичного психолога

62. Прогноз дати початку спроби окупації: приниження як діагноз аншлюсу

50. Психологічний портрет Тимошенкоко. Аналітичні матеріали політичного психолога

66. "Миротворець" АТО: розвідувально-ударний комплекс