НГО МАЦП: Євросуд

Євросуд

ЯК ВІДРЕДАГУВАТИ ПОЗОВ ВІД ЗУМИСНОЇ ШКОДИ УКРАЇНСЬКИХ ПРЕДСТАВНИКІВ У ЄВРОСУДІ

ЯК ВІДСУДИТИ ВІЙСЬКОВУ ПЕНСІЮ?

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ-1 ІНФЛЯЦІЯ І БАНКІВСЬКИЙ ВІДСОТОК ДО ПЕНСІЇ

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ-2 -3 КВАРТИРА

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ-5 ЗЕМЛЯ ПІД САДІВНИЦТВО, ДАЧУ, ГОРОД, ГАРАЖ

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ-6 Правило 39

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ-7 Правило 39

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ Свобода совісті

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ-4 . ЗЕМЛЯ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА БУДИНКУ

Voir Note explicative Numero de dossier

See Explanatory Note File-number

Див. Пояснювальну нотатку Номер справи

UKR

COUR EUROPEENNE

DES DROITS DE LHOMME

EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Conseil de lEurope Council of Europe

Strasbourg, France-Страсбург Франція

REQUETE

APPLICATION

ЗАЯВА

présentée en application de l'article 34 de la Convention européenne des

Droits de l'Homme,

ainsi que des articles 45 et 47 du règlement de la Cour

under Article 34 of the European Convention on Human Rights

and Rules 45 and 47 of the Rules of Court

відповідно до Статті 34 Європейської конвенції з прав людини,

а також до Статей 45 та 47 Регламенту Суду

IMPORTANT:

La présente requête est un document juridique et peut affecter vos droits et obligations.

This application is a formal legal document and may affect your rights and obligations.

ВАЖЛИВО: Ця заява є юридичним документом, який може заторкнути Ваші права та обов’язки.

I. LES PARTIES

THE PARTIES

СТОРОНИ

A. LE REQUERANT/LA REQUERANTE

THE APPLICANT

ЗАЯВНИК

(Renseignements e fournir concernant le/la requerant(e) et son/sa representant(e) eventuel(le))

(Fill in the following details of the applicant and the representative, if any)

(Відомості про заявника, а також про його представника, якщо такий є)

1. Nom de famille Підчибій 2. Prenom (s)Леонід Васильович

Surname/Прізвище заявника First name (s) /Ім’я та по батькові

Sexe: masculin/feminin Sex: male/female Стать: чоловіча/жіноча чоловіча

3. Nationalite України 4. Profession пенсіонер

Nationality/Громадянство Occupation/Рід занять

5. Date et lieu de naissance 02 травня 1967 р., м. Київ....

Date and place of birth / Дата та місце народження

6. Domicile 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 23, кв. 117.......................................

Permanent address Постійна адреса

7. Tel. № / Номер телефону +38098-538-95-52, E-mail pidchybii@ukr.net

8. Adresse actuelle (si differente de6.)

Present address (if different from 6.) / Теперішня адреса (якщо відрізняється від 6.)

9. Nom et prenom du/de la representant(e)*.............................................................

Name of representative* /Прізвище та ім'я представника*

10. Profession du/de la representant(e) ...............................................................

Occupation of representativ/Рід занять представника

11. Adresse du/de la representant(e).........................................................................

Address of representative/Адреса представника

Tel. N /Номер телефону........................ Fax № /Номер факсу................

B. LA HAUTE PARTIE CONTRACTANTE

THE HIGH CONTRACTING PARTY

ВИСОКА ДОГОВІРНА СТОРОНА

(Indiquer ci-apres le nom de lEtat/des Etats contre le(s) quel(s) la requete est dirigee)

(Fill in the name of the State(s) against which the application is directed)

(Зазначте Державу(и), проти якої(их) спрямована заява)

13. Україна__________

* Si le/a requerant(e) est represente(e),joindre une procuration signee par le/la requerant(e) en faveur du/de la representant(e).

A form of authority signed by the applicant should be submitted if a representative is appointed.

При наявності представника додати належно оформлену довіреність на представництво інтересів заявника.

II. EXPOSE DES FAITS

STATEMENT OF THE FACTS

ВИКЛАДЕННЯ ФАКТІВ

(Voir chapitre II de la note explicative)

(See Part II of the Explanatory Note)

(Див. Розділ ІІ Пояснювальної нотатки)

14. Як пенсіонер Збройних сил України з 14.07.2001 р. на мене розповсюджується юрисдикція Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-X-II (далі-Закон № 2011-Х-ІІ) в лютому 2008 р.
я звернувся з клопотанням до органу місцевого самоврядування – Київську міську раду депутатів, про надання мені земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та обслуговуючих споруд. Це звернення стало наслідком моєї зневіри у намірі держави надати мені житло після того, як я став військовим пенсіонером.

Отримавши письмову відмову у задоволенні мого клопотання, я звернувся за захистом свого права до Дніпровського райсуду м. Києва, який своєю Постановою від 15.05.2009 р. зобов'язав Київську міську раду: "...розглянути клопотання Підчибій Леоніда Васильовича про надання йому у приватну власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва". Наслідком виконавчого провадження (з 15.09.2011 р. по 13.01.2012 р.) за цим судовим рішенням стала відмова боржника (Київської міської ради) виконати судове рішення.

Не погоджуючись з Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.01.2012 р. про закінчення виконавчого провадження
(ВП. 28717202) я звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про визнання її неправомірною та скасування. Постановою Окружного адміністративного суду
м. Києва від 13.04.2012 р. мені відмовлено в задоволенні позову – тим самим суд залишив поза своєю увагою факт невиконання судового рішення Дніпровського райсуду міста Києва від 15.05.2009 р.

Si necessaire, continuer sur une feuille separee

Continue on a separate sheet if necessary

Якщо необхідно, продовжуйте на окремому аркуші

III. EXPOSE DE LA OU DES VIOLATION(S) DE LA CONVENTION ET / OU DES PROTOCOLES ALLEGUEE(S), AINSI QUE DES ARGUMENTS E L’APPUI

STATEMENT OF ALLEGED VIOLATION(S) OF THE CONVENTION AND/OR PROTOCOLS AND OF RELEVANT ARGUMENTS

ЗАЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ТА/АБО ПРОТОКОЛІВ

ТА ВІДПОВІДНА АРГУМЕНТАЦІЯ

(Voir chapitre III de la note explicative)

(See Part III of the Explanatory Note)

(Див. Розділ ІІІ Пояснювальної нотатки)

15. 24.12.2009 р. й 29.12.2011 р. боржник прийняв рішення, які за своєю юридичною сутністю не відповідають букві судового рішення. Адже суд встановив обов'язок ...розглянути клопотання про надання(!!) земельної ділянки..., а не про можливість надання, чи неможливість надання, чи про відмову в наданні тощо.

Тобто боржник мав прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Підчибію Леоніду Васильовичу, яке є юридично відповідним суті зобов’язання Постанови Дніпровського райсуду м. Києва від 15.05.2009 р. Проте спотворена правосвідомість боржника (засвідчено засобами масової інформації "Юридичний вісник України" № 5 від 2-8.02.2008 року публікація "Зловживання службовим становищем") обумовила ним юридично некоректної позиції. Боржником не усвідомлена колізія його позиції з вимогами Закону № 2011-ХІІ, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі ЄСПЛ) від 23.02.2006 р., вимогам ст.ст. 3, 8, 19, 124 Конституції, ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Боржник зневажив вимогами ст. 14 КАСУ про обов'язковість виконання судових рішень. Боржником не усвідомлено, що моє право на володіння землею регламентовано ще й ст.ст. 13, 14, 119, 144 Конституції України, ст.ст. 1, 9 "б". 81 "б", 118 Земельного Кодексу України.

Очевидна невідповідність тлумачення боржником суті редакції судового рішення та його нездатність усвідомити юридичну нікчемність власної позиції має наслідком порушення зобов’язань Уряду України щодо дотримання вимог ч. 1 ст. 6 "Право на справедливий суд" Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" (далі – ЄКПЛ).

Саме нездатність забезпечити умови судового захисту прав громадян, складовою якого є безумовне виконання судового рішення, дає підстави стверджувати наявність факту порушення вимог ч. 1 ст. 6 ЄКПЛ.

Суд відмовився видати мені виконавчий лист. Виникла ситуація, коли виконавча влада затягує виконання судового рішення, цим самим порушуючи моє право на судовий захист. Загальновідомо, що більшість звернень громадян України про захист прав до ЄСПЛ має змістом оскарження факту невиконання судових рішень.

Отже, порушено ст. 13 Конвенції, у зв'язку з відсутністю ефективного внутрішнього засобу правового захисту, щоб відшкодувати збиток, створений невиконанням судових рішень.

Порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, неповага до моєї приватної власності, тому що я, фактично позбавлений своєї, гарантованої Конституцією України, власності шляхом невиконання судового рішення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Значна прецедентна база рішень ЄСПЛ за такими заявами дає мені надію, що факт невиконання судового рішення за моїм позовом буде належно досліджено й Уряд України буде змушений виконати свої зобов’язання, які він має за ч. 1 ст. 6 ЄКПЛ:

Моя справа Pidchybiy v. Ukraine № 49563/09 (яку Уряд України відмовився виконувати).

Справа "Антонетто проти Італії" від 20.07.2000 р. (секція 2);

Справа "Піалопулос проти Греції" від 15.02.2001 р. (секція 2);

Справа "Тимофєєв проти Росії" від 23.10.2003 р. (секція 3);

Справа "Фатєєв проти України" від 06.09.2007 р. (заява № 39265/02/);

Справа "Напалкова проти України" від 12.07.2007 р. (заява № 316/04);

Справа "Проніна проти України" від 18.09.2006 р. (заява № 63566/00)

за висновками ЄСПЛ за цими та іншими справам "...гарантоване виконання рішень національних судів є невід’ємною частиною принципу "права на суд", викладеного в ч. 1 ст. 6 ЄСПЛ.

IV. EXPOSE RELATIF AUX PRESCRIPTIONS DE L’ARTICLE 35 § 1 DE LA CONVENTION

STATEMENT RELATIVE TO ARTICLE 35 § 1 OF THE CONVENTION

ЗАЯВА ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 35 § 1 КОНВЕНЦІЇ

(Voir chapitre IV de la note explicative. Donner pour chaque grief, et au besoin sur une feuille separee, les renseignements

demandes sous les points 16 e 18 ci-apres)

(See Part IV of the Explanatory Note. If necessary, give the details mentioned below under points 16 to 18 on a separate sheet for each separate complaint)

(Див. Розділ IV Пояснювальної нотатки. Якщо необхідно, дайте пояснення (по пунктах
16-18 заяви) до кожного окремого предмету скарги на окремому аркуші)

16. Decision interne definitive (date et nature de la decision, organe – judiciaire ou autre – l’ayant rendue)

Final decision (date, court or authority and nature of decision)

Остаточне внутрішнє рішення (дата та юридична природа рішення, орган, що його ухвалив (судова чи інша інстанція)

Вважаю, що остаточним внутрішнім рішенням є:

- 13.04.2012 р. Постанова про відмовленні в позові в повному обсязі, колегія Окружного адміністративного суду міста Києва, № 2а-1064/12/2670;

17. Autres decisions (enumerees dans l’ordre chronologique en indiquant, pour chaque

decision, sa date, sa nature et l’organe – judiciaire ou autre – l’ayant rendue)

Other decisions (list in chronological order, giving date, court or authority and nature of decision for each of them) Інші рішення (в хронологічному порядку, із зазначенням по кожному з них дати прийняття, юридичної природи, а також органу (судового чи іншого), який це рішення ухвалив

- 09.10.2009 р. Ухвала має ознаки визнання дій позивача неправомірними, Дніпровський районний суд № 6-142/1-09;

- 04.07.2011 р. Постанова має ознаки визнання дій відповідача неправомірними й зобов’язання усунути встановлене судом правопорушення, Окружний адміністративний суд міста Києва № 2а-4191/11/2670;

- 06.01.2012 р. лист першого заступника голови Державної виконавчої служби України
п. І.В. Миронюка про накладання штрафу на боржника та притягнення до кримінальної відповідальності;

- 13.01.2012 р. Постанова про закінчення виконавчого провадження, Державної виконавчої служби України, ВП № 28717202;

- 13.04.2012 р. Постанова про відмовленні в позові в повному обсязі, колегія Окружного адміністративного суду міста Києва, № 2а-1064/12/2670.

18. Dispos(i)ez-vous d’un recours que vous n'avez pas exerce? Si oui, lequel et pour

quel motif n’a-t-il pas ete exerce?

s there or was there any other appeal or other remedy available to you which you ` have not used? If so, explain why you have not used it.

Чи існують (існували) будь-які інші засоби внутрішнього захисту, які Ви
не використали? Якщо так, поясніть, чому

Вважаю, що я використав усі доступні мені ефективні засоби захисту.

Незважаючи на рішення судів, що набрали законної сили, мені доводиться порушувати виконавче провадження проти державного органу у зв’язку з протиправною діяльністю, вчинену особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Звернення до інституту Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України не матиме очікуваних наслідків у зв’язку із сумнівною обов’язковістю для органу місцевого самоврядування його висновків та рекомендацій. Звернення виконавчої служби до органів прокуратури не дали належних результатів.

Si necessaire, continuer sur une feuille separee

Continue on a separate sheet if necessary

Якщо необхідно, продовжуйте на окремому аркуші

V. EXPOSE DE L'OBJET DE LA REQUTE

STATEMENT OF THE OBJECT OF THE APPLICATION

ВИКЛАДЕННЯ ПРЕДМЕТУ ЗАЯВИ

(Voir chapitre V de la note explicative)

(See Part V of the Explanatory Note)

(Див. Розділ V Пояснювальної нотатки)

19. Прошу Європейський Суд з прав людини:

1. Визнати факт порушення Державою Україною – моїх прав, гарантованих:

- Статтею 6 пункт 1 Європейської Конвенції з Прав Людини, коли особа, маючи судове рішення, винесене проти держави і яке набрало законної сили та підлягає виконанню, змушена ініціювати процедуру примусового виконання з метою отримати належне за рішенням суду.

- Статтю 13 Конвенції, у зв'язку з відсутністю ефективного внутрішнього засобу правового захисту, щоб відшкодувати збиток, створений невиконанням судових рішень у зв’язку
з протиправною діяльністю, вчинену особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.;

- Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції неповага до моєї приватної власності, тому що я, фактично, позбавлений своєї власності шляхом невиконання судового рішення;

2. Постановити рішення, яким:

- зобов'язати Україну виділити мені земельну ділянку площею 10 соток для будівництва та обслуговування житлового будинку й обслуговуючих споруд у будь-якому районі міста Києва;

Наводжу розрахунок понесених мною матеріальних збитків, які дуже великі, оскільки пов’язані з землею, що дуже дорога в столиці України, місті Києві, де я мешкаю, за оцінкою Київської міської ради, наприклад, останнього земельного аукціону коштує
999.763.731,90 ГРН (99.976.373 ЄВРО) за 113.5298 га. (див. 28.09.2012 р. лист Головного управління земельних ресурсів, відповідь на мій електронний запит, № 09-399/2609). Виходячи з практики ЄСПЛ збитки, у цьому випадку, обраховуються (справа "Савітський проти України", заява № 38773/05) у недоотриманому мною прибутку за вартість 10 соток землі в банку за 6 років за граничною позичковою ставкою Європейського Центрального Банку і складають 17.474 ЄВРО.

- протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до п. 2 ст. 44 Конвенції, держава-відповідач Україна має сплатити мені, заявнику, 17.474 ЄВРО (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири ЄВРО) на відшкодування матеріальної шкоди, як і
1.700 ЄВРО (одна тисяча сімсот ЄВРО) на відшкодування нематеріальної шкоди та витрат на провадження у Суді плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнуто із заявника, які мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;

VI. AUTRES INSTANCES INTERNATIONALES TRAITANT OU AYANT

TRAITE L’AFFAIRE

STATEMENT CONCERNING OTHER INTERNATIONAL PROCEEDINGS

ЗАЯВА СТОСОВНО ПРОЦЕДУР У ІНШИХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТАНЦІЯХ

(Voir chapitre VI de la note explicative)

(See Part VI of the Explanatory Note)

(Див. Розділ VI Пояснювальної нотатки)

20. Avez-vous soumis e une autre instance internationale d’enquete ou de reglement les griefs enonces dans la presente requete? Si oui, fournir des indications detaillees e ce sujet.

Have you submitted the above complaints to any other procedure of international investigation or settlement? If so, give full details.

Чи подавали Ви скарги, викладені вище, до будь-якої іншої міжнародної інстанції для розслідування або урегулювання? Якщо так, вкажіть подробиці.

В інші міжнародні інстанції щодо вищевикладених претензій я не звертався.

VII. PIECES ANNEXEES

PAS D’ORIGINAUX,

UNIQUEMENT DES COPIES,

PRIERE DE N'UTILISER NI AGRAFE, NI ADHESIF,

NI LIEN D'AUCUNE SORTE)

LIST OF DOCUMENTS (NO ORIGINAL DOCUMENTS, ONLY PHOTOCOPIES, DO NOT STAPLE, TAPE OR BIND DOCUMENTS)

ПЕРЕЛІК ДОДАНИХ ДОКУМЕНТІВ (ДОДАВАЙТЕ НЕ ОРИГІНАЛИ ДОКУМЕНТІВ,
А ВИКЛЮЧНО КОПІЇ; НЕ ПРОШИВАЙТЕ СТЕПЛЕРОМ, НЕ СКЛЕЮЙТЕ КЛЕЙКОЮ СТРIЧКОЮ I НЕ СКРIПЛЯЙТЕ ДОКУМЕНТИ)

(Voir chapitre VII de la note explicative. Joindre copie de toutes les decisions mentionnees sous ch. IV et VI ci-dessus. Se procurer, au besoin, les copies necessaires, et, en cas d’impossibilite, expliquer pourquoi celles-ci ne peuvent pas etre obtenues. Ces documents ne vous seront pas retournes.)

(See Part VII of the Explanatory Note. Include copies of all decisions referred to in Parts IV and VI above. If you do not have copies, you should obtain them. If you cannot obtain them, explain why not. No documents will be returned to you.)

(Див. Розділ VII Пояснювальної нотатки. Додайте копії усіх рішень, зазначених у Розділах IV та VI заяви. Якщо у Вас немає копій, отримайте їх. Якщо Ви не можете їх отримати, поясніть, чому.)

21. - 2-8 лютого 2008 р. № 5 "Юридичний вісник України", стаття "Зловживання службовим становищем";

- 09.10.2009 р. Ухвала має ознаки визнання дій позивача неправомірними, Дніпровський районний суд № 6-142/1-09;

- 13.01.2012 р. Постанова про закінчення виконавчого провадження, Державної виконавчої служби України, ВП № 28717202;

- 02.07.2012 р. лист, заступник начальника Головного управління земельних ресурсів
п. Ю. Мосійчук, № 06-34/18229.

- 28.09.2012 року, лист Головного управління земельних ресурсів, відповідь на мій електронний запит, № 09-399/2609.

VII. DECLARATION ET SIGNATURE

DECLARATION AND SIGNATURE

ДЕКЛАРАЦІЯ ТА ПІДПИС

(Voir chapitre VIII de la note explicative)

(See Part VIII of the Explanatory Note)

(Див. Розділ VIII Пояснювальної нотатки)

Je declare en toute conscience et loyaute que les renseignements qui figurent sur la presente formule de requete sont exacts.

I hereby declare that, to the best of my knowledge and belief, the information I have given in the present application form is correct.

Я свідомо заявляю, що усі представлені у цій заяві відомості є точними.

Lieu / Place / Місце ...................................................................................Київ...............

Date / Date / Дата ...........................................11 вересня..2012 року..

(Signature du / de la requerant(e) ou du / de la representant(e))

(Signature of the applicant or of the representative)

(Підпис заявника або представника)

Заявник________________________Підчибій Леонід Васильович

Знизу на фото: прийшов конверт зі Страсбургу з формуляром, листом. що закріплює номер справи, документами.

The Registrar European Court of Human Rights

Council of Europe F–67075

STRASBOURG CEDEX FRANCE-ФРАНЦІЯ

Леонід Васильович Підчибій,

вул. Ентузіастів, буд. 23 кв. 117, Київ

02154 Україна +380985389552

pidchybii@ukr.net

З А Я В А

Я, Леонід Васильович Підчибій, проходив службу в Збройних Силах України і наказом Заступника Міністра оборони України-Командувача Військово-повітряними силами України № 0232 від 14 липня 2001 року звільнений з військової служби в Збройних Силах України в запас за пунктом 65, підпункт “в” відповідно до Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, та за наказом командира військової частини А-2491 № 154 від 20 серпня 2001 року виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на облік до Дарницького військового комісаріату м. Києва.

Оскільки Київська міська рада відмовилась виділити належну мені згідно з законом квартиру, я звернувся до Київської міської ради, щоб реалізувати право на землю, гарантоване мені Конституцією України й забезпечене Земельним Кодексом України з заявою від 07.02.2008 про виділення мені земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і обслуговуючих споруд.

Київська міська рада протизаконно відмовилась розглянути мою заяву.

Я подав до суду і Дніпровський районний суд міста Києва Постановою від 15.05.2009 в справі № 2-а-9/1 зобов'язав Київську міську раду забезпечити мене земельною ділянкою. Рішення набрало законної сили. Суддя відмовилась видати виконавчий лист. Київська міська рада Рішенням від 24 грудня 2009 року № 1343/3412, навівши аргументи, які були спростовані судом, протизаконно відмовилась виконати Постанову суду.

Я оскаржив це рішення й Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2011 року в справі № 2а-4191/11/2670 зобов'язав Київську міську раду забезпечити мене земельною ділянкою. Рішення набрало законної сили. Цього разу суддя погодився видати виконавчий лист і було відкрито виконавче провадження.

Оскільки рішення суду боржником не виконано і виконати його без участі боржника неможливо, державним виконавцем було підготовлено подання (повідомлення), що направлене до Генеральної прокуратури України для вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Київської міської ради за невиконання рішення суду, постанови про накладання штрафів на боржника ВП № 28717202 від 31.10.2011 та від 05.12.2011 виділити в окремі виконавчі провадження.

Київська міська рада Рішенням від 29 грудня 2011 року № 1069/7305, знову навівши ті ж самі аргументи, які були спростовані судом, протизаконно відмовилась виконати Постанову суду.

Державний виконавець виконавче провадження закінчив 13.01.2012.

Не погоджуючись з, як на мою думку, невиконаною постановою про закінчення виконавчого провадження, я 23.01.2012 року подав до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву щодо визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, і Постановою № 2а-1064/12/2670 від 13 квітня 2012 року колегія Окружного адміністративного суду міста Києва розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу у задоволенні позову відмовила в повному обсязі.

Державна виконавча служба на мою скаргу щодо визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відповіді так і не надала.

Вважаю, що відповідач по справі не усвідомлює свого обов’язку розглянути питання про надання мені землі (тобто реалізувати моє конституційне, законне право), про що йдеться і в моїх позовах і Постановах судів. Тут не йдеться про можливість розгляду питання про надання мені земельної ділянки, тобто чи надати, чи не надати, чи відкласти розгляд питання, а про зобов’язуючу дію суду — скасувати попереднє рішення й на сесії Київської міської ради “розглянути питання про надання”. З позиції відповідача вбачається довільне тлумачення Постанови суду як можливість, чи неможливість, чи не обов’язковість, і небажання виконати Постанову суду зобов’язуючого характеру.

Вважаю, що при виконанні Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 15.05.2009 в справі № 2-а-9/1 та Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-4191/11/2670 від 04 липня 2011 рокупорушено вимогу "розумного строку" передбаченого Статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод, Статтю 13 Конвенції, у зв'язку з відсутністю ефективного внутрішнього засобу правового захисту, щоб відшкодувати збиток, створений невиконанням судових рішень, Статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції неповага до моєї приватної власності, тому що я, фактично, позбавлений своєї власності шляхом невиконання судового рішення.

Вважаю, що є порушенням Статті 6 § 1 Європейської Конвенції з Прав Людини, коли особа, маючи судове рішення винесене проти держави і яке набрало законної сили та підлягає виконанню, змушена ініціювати процедуру примусового виконання з метою отримати належне за рішенням суду.

Такий висновок ґрунтується на прецедентному праві Європейського суду у справі Voytenko v. Ukraine від 29.06.2004 № 18966/02, від 20.07.2004, № 60750/00, Shmalko v. Ukraine, від 27.07.2004 № 67534/01 у справі Romashov v. Ukraine від 07.05.2002 № 59498/00 Burdov v. Russia від 23.10.2003 № 58263/00 Timofeyеv v. Russia; від 18.11.2004 № 15021/02 Wаssеrman v. Russia; від 24.02.2005 № 25964/02 Poznakhirina v. Russia; від 24.02.2005 № 7023/03 Мakarova and otherѕ v. Ruѕsia; від 24.02.2005 № 43883/02 Plotnikovy v. Russia; від 24.02.2005 № 43402/02 Сasan v. Russia; від 24.02.2005 № 41304/02 Koltѕov v. Russia; від 24.02.2005 № 36494/02 Petrushko v. Russia; 17.03 2005 № 38305/02 Gorokhov and Rusyayev v. Russia; від 07.07 20005 № 41307/02 Shpakovskiy v. Russia; від 20.10.2005 № 37930/02 Bazhenov v. Russia; від 20.10.2005 № 19589/02 Parkhоmov v. Ruѕѕіa; від 03.11.2005 № 63995/00 Kukalo v. Russia; від 31.05.2007 № 6725/03 Lizаnets v. Ukгaіпe.

Прошу Європейський Суд з прав людини:

Визнати факт порушення Державою Україна моїх прав, гарантованих Європейською Конвенцією про захист прав людини й основних свобод, принаймні 1 Статті 6 Конвенції, Статті 13 Конвенції, Статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Підтвердити, що я дотримався умов прийнятності - правила шестимісячного терміну, адже остаточна Постанова № 2а-1064/12/2670 від 13 квітня 2012 року колегії

Окружного адміністративного суду міста Києва.

Присвоїти номер моїй справі.
Надіслати формуляр, щоб я мав можливість повністю й всебічно обґрунтувати докази та надати Високоповажному Суду вичерпні матеріали у справі.

25 червня 2012 року Леонід Васильович Підчибій

До Окружного адміністративного суду м. Києва

(у провадженні судді п. О. Огурцова

справа 2а-4191/11/2670)

Позивач:

З А Я В А

про вчинення заходів судового контролю виконання судового рішення

Керуючись вимогами ст. 49, 267 КАСУ прошу Вашої згоди на вчинення заходів організації судового контролю виконання результативної частини Постанови Окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року справа 2а-4191/11/2670 за моїм позовом до Київської міської ради.

Згідно з Постановою відділу примусового виконання рішень від 13.01.2012

ВП № 28717202 виконавче провадження закрито. За підсумками контролю виконання судового рішення прошу мене письмово поінформувати.

Додатки:

1. Ксерокопія Постанови від 04 липня 2011 року Окружного адміністративного суду

№ 2а-4191/11/2670 судді п. О. Огурцова.

2. Ксерокопія Постанови відділу примусового виконання рішень від 13.01.2012

ВП № 28717202 про закриття виконавчого провадження.

_25__ квітня 2012 року

Окружний адміністративний суд міста Києва

Позивач:

Відповідач:

Державна виконавча служба України

04053, м. Київ, вул. Артема, 73

УТОЧНЕНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

щодо визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича від 13.01.2012 про закінчення виконавчого провадження ВП №28717202

На виконання Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 у справі №2а-21064/12/2670 надаю уточнену позовну заяву.

13.01.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Геннадієм Івановичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №28717202 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2011 у справі №2а-4191/11/2670:

Боржник:

Київська міська рада

01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36

Виконавчий документ:

Виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2011 у справі №2а-4191/11/2670

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №1343/3412 «Про відмову у передачі у власність земельної ділянки громадянину Підчибію Леоніду Васильовичу для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у будь - якому районі міста Києва».

Зобов’язати Київську міську раду повторно розглянути заяву Підчибія Леоніда Васильовича від 07.02.2008 про виділення земельної ділянки.

Вказана постанова була винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон).

Постанову отримано 18.01.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 3 тієї ж статті сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

14.12.2011 року я звернувся до голови Державної виконавчої служби України із скаргою на дії державного виконавця Мазура Г.І., у якій мотивовано просив:

- відвести виконавця Мазура І.Г.;

- накласти арешт на рахунки боржника;

- направити письмові виклики для дачі пояснень посадовим особам виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- звернутися до суду стосовно встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівників боржника;

- відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону зобов’язати боржника утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконавче провадження.

Станом на 13.01.2012 замість розгляду скарги та виконання викладених у ній вимог або мотивованого їх відхилення, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, Державна виконавча служба не вжила всіх належних дій для виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2011 у справі №2а-4191/11/2670, чим порушила мої права.

Разом з тим, моя скарга від 14.12.2011 Вх. №1875/2 не розглянута по суті.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова, чого зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови, чого зроблено не було.

Тобто, не вчинення всіх процесуальних дій у виконавчому провадженні автоматично виключає можливість його закінчення.

За таких умов, вважаю, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича від 13.01.2012 про закінчення виконавчого провадження ВП №28717202 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 8, 12, 16, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 106, 181 КАС України,

ПРОШУ:

Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича від 13.01.2012 про закінчення виконавчого провадження ВП №28717202 визнати незаконною та скасувати.

Додатки:

Копія Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 у справі №2а-21064/12/2670.

Довідка про дату отримання ухвали.

Копія позовної заяви.

«9»_2_________________2012 ____________________

Окружний адміністративний суд міста Києва
Позивач:

Відповідач:
Державна виконавча служба України
04053, м. Київ, вул. Артема, 73

ПОЗОВНА ЗАЯВА
щодо визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Ґеннадія Івановича від 13.01.2012 про закінчення виконавчого провадження ВП №28717202

13.01.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Ґеннадієм Івановичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №28717202 з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2011 у справі №2а-4191/11/2670:
Боржник: Київська міська рада
01044, м. Київ, вул. Хрешатик, 36
Виконавчий документ:
Виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2011 у справі №2а-4191/11/2670
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №1343/3412 "Про відмову у передачі у власність земельної ділянки громадянину Підчибію Леоніду Васильовичу для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у будь-якому районі міста Києва".

Вказана постанова була винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, cт 50 3акону України «Про виконавче провадження" (далі Закон).
Постанова отримана 18.01.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону сторони виконавчого проваджсння мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з
питань виконавчого провадження у порядку. встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання. брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження у
тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом.
Відповідно до ч. 3 тієї ж статті сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорюючи належність майна і результати його оцінки, подавати
письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. 14.12.2011 року я звернувся до голови Державної виконавчої служби України із скаргою на дії державного виконавця МазураҐ.І. У якій мотивовано просив:
-відвести виконавця МазураҐ.І.;
-накласти арешт на рахунки боржника;
-направити письмові виклики для дачі пояснень посадовим особам виконавчого органу Київської міської
ради (Київської міської державної адміністрації);
-звернутися до суду стосовно встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівників боржника;
-відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону зобов'язати боржника утримуватися від вчинення дій, які
унеможливлюють чи ускладнюють виконавче провадження.
Станом на 13.01.2012 замість розгляду скарги га виконання викладених в ній вимог або мотивованого їх відхилення, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Тобто, Державна виконавча служба не вжила всіх належних дій для виконання виконавчого листа
Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.201І у справі №2a-4І9І/11/2670, чим порушила мої права. Разом з тим, моя скарга від 14.12.2011 Вх. №1875/2 не розглянута по суті. Так, відповідно до ч. 3
ст. 16 Закону питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відділу, якомv
підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова, чого зроблено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 3акону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем
шляхом винесення постанови, чого зроблено не було.
Тобто, не вчинення всіх процесуальних дій у виконавчому провадженні автоматичио виключає можливість його закінчення.
За таких умов, вважаю, що постанова головного державного виконавця відділу примусовою виконання
рішень Державної виконавчої служби України.
За таких умов, вважаю, що постанова головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби України Мазура Ґеннадія Івановича від 13.01.2012 про закінчення виконавчого провадження
ВП №28717202 підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 8, 12, 16, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 106, 181 КАС України,

ПРОШУ:
1. Постанову головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби України Мазура Ґеннадія Івановича від 13.01.2012 про закінчення виконавчого провадження
ВП №28717202 визнати незаконною та скасувати.
Виконавче провадження ВП №28717202 відновити.

Додатки:
-Квитанція про сплату судового збору 34,02 грн. (п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України №Про судовий збір"
-Копія скарги від 14.12.2011 Вх. №1875/2
-Копія постанови головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби України Мазура Ґеннадія Івановича від 13.01.2012 про закінчення виконавчого провадження ВП №28717202.
-Копія позовної заяви.
23.01.2012

Голові Державної виконавчої служби України
вул. Артема 73 Київ 04053 тел. 486-0318
Леонід Підчибій вул. Ентузіастів буд. 23 кв. 117
Київ 02154 тел. 098-538-9552
СКАРГА
на бездіяльність державного виконавця п. Г.Мазур у виконанні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2011 у справі №2а-4191/11/2670
Розглянувши листа Відповідача – Київської міської ради, в особі заступника начальника ГУЗР п. О.Фесика від 04.11.11 № 358/30896, зважаючи на те, що в ньому, при підготовці проекту рішення “Про відмову...” (див. додаток до листа) є перекручення норм матеріального права при “...керуючись статтями 9, 118 Земельного кодексу України, статтею 15 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867...” звертаю увагу ДВС на таке.
Я 07.02.08 до Київської міської ради подав заяву. Станом на момент подання заяви, Земельний кодекс України діяв в редакції станом на 28.12.07. Стаття 118 Земельного кодексу України в частині 6 в редакції станом на 28.12.07 передбачала, що:
громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Тобто, станом на момент подання заяви ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України не передбачала вказівку конкретної адреси бажаної земельної ділянки. Відповідач у запереченнях посилається на Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 15.07.04 №457/1867. Втім, треба зазначити, що я подав заяву 07.02.2008 року. Тобто, до розгляду вказаних заяв мала застосовуватись чинна на той час редакція вказаного Регламенту, а саме редакція станом на 08.11.07.
Відповідно до ст. 3 Регламенту в редакції на 08.11.07 зацікавлена особа, яка має намір одержати земельну ділянку в оренду або у постійне користування, звертається з відповідним клопотанням (заявою) до Київради згідно з додатком 1 до цього Регламенту. До клопотання (заяви) про надання у користування земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування, а також документи з відомостями про зацікавлену особу згідно з переліком, визначеним у додатку 2 до цього Регламенту. Відповідно до ст. 4 Регламенту в редакції на 08.11.07 зацікавлена особа самостійно визначає, у якому вигляді подаються документи, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки.
Тобто, станом на момент подання заяв, ст. 3, 4 Регламенту не передбачала обов’язкову вказівку на зазначення конкретної адреси бажаної земельної ділянки. Натомість, слова «у будь-якому районі міста Києва» цілком і повністю підпадають під визначення «бажане місцезнаходження». Звертаю увагу, що аналогічні факти стосовно мене та Київської міської ради встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року в справі №2а-14489/11/2670.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України в редакції станом на 28.12.07 відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Статтею 8 Регламенту в чинній на час подання заяви редакції встановлено порядок надання згоди на розробку документації із землеустрою. Відповідно до цієї статті, рух заяв має бути наступним: клопотання (заява) про надання земельної ділянки у постійне користування або передачу в оренду реєструється приймальнею Київради із земельних питань у день надходження і протягом доби, або наступного дня після вихідних днів подається Київському міському голові або заступнику міського голови - секретарю Київради для розгляду. Клопотання (заява), подане до Київської міської ради, Київський міський голова або заступник міського голови - секретар Київради протягом п'яти робочих днів з дня надходження направляють із відповідним дорученням до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) для підготовки проекту висновку постійної комісії Київради з питань містобудування та землекористування:
а) згоди на розроблення документації із землеустрою згідно з додатком 3 до цього Регламенту;
б) проекту повідомлення зацікавленій особі про відмову у задоволенні клопотання (заяви).
9. Підставами для відмови на розроблення документації із землеустрою можуть бути:
а) обставини, внаслідок яких розміщення об'єкта містобудування є недоцільним з екологічних, санітарних, соціально-економічних, містобудівних, інших підстав, передбачених законодавством;
б) інші обставини, безпосередньо передбачені у нормативно-правових актах.
Відмова у наданні згоди має бути обґрунтованою і містити посилання на підстави, передбачені законодавством.
В проекті рішення “Про відмову...” причиною відмови Відповідач називає “...враховуючи, що до заяви не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки...”.
На що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2011 у справі №2а-4191/11/2670 такі причини відмови названі неприйнятними, чому, власне, він і виніс постанову на мою користь, тому звертаю увагу ДВС на таке:
“Водночас ні Законом України, “Про місцеве самоврядування”, ні Земельним кодексом України не передбачено повноважень Київської міської ради на встановлення додаткових вимог щодо заяв на надання земельних ділянок з земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.
Також суд звертає увагу на те, що рішення Київської міської ради “Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві” № 313/1747 від 14.03.2002 встановлюючи в підпункті 7 додаткові вимоги щодо заяви на надання земельних ділянок з земель державної або комунальної власності, а саме вимога щодо зазначення місця розташування земельної ділянки та складу сім'ї, водночас не передбачає наслідком недотримання заявником зазначених вимог відмову у прийнятті такої заяви або відмову у передачі у власність земельної ділянки.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено позивачу у наданні земельної ділянки у зв'язку з тим, що ним не було зазначено місце розташування земельної ділянки, оскільки на момент подання такої заяви зазначення таких даних не було обов'язковим та відсутність таких даних не було визначено законодавством як підставу для відмови у передачі у власність земельної ділянки...
...З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що відповідачем не надано обґрунтованої відповіді за результатами письмового клопотання Підчибій Леоніда Васильовича про надання йому у приватну власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву Підчибій Леоніда Васильовича від 07.02.2008 про виділення земельної ділянки....”
Проте, треба зазначити, що Відповідач має підшукувати вільні земельні ділянки з огляду на таке.
На заперечення Відповідача, що “на Відповідача не покладений обов’язок пошуку для громадян чи юридичних осіб вільних земельних ділянок” встановлено, що до компетенції Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що саме до їх компетенції входить надання інформації громадянам, фізичним, юридичним особам, Київській міській державній адміністрації та Київській міській раді включно, щодо вільних земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах м. Києва. Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконує функції місцевого органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові (п.1.1. Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). Згідно з п. 3.7. вказаного Положення, одним із основних завдань Управління є виконання делегованих йому Київською міською радою та виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) повноважень. До цього є лист заступника голови Київської міської державної адміністрації п. М.Кучука від 21.04.2011 №016-1423, згідно з яким “...Враховуючи вищевикладене, в межах покладених повноважень та керуючись чинними рішеннями Київської міської ради щодо регулювання земельних відносин у м. Києві повідомляємо, що Київською міською державною адміністрацією та її структурними підрозділами реєстр вільних земельних ділянок не ведеться.”До цього є лист першого заступника начальника Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів в м. Києві п. В.А.Кунца, від 25.01.2011 №165, відповідно до якого “...На даний час ведення державного земельного кадастру в місті Києві здійснюється Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).” Встановлено з листа Головного управління Держкомзему у м. Києві від 25.01.11 № 165 на запит депутатської фракції «УДАР Віталія Кличка» стосовно обліку вільних земельних ділянок, на даний час ведення державного земельного кадастру в м. Києві здійснюється Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Поряд з тим, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїм листом від 21.04.11 № 016-1423 повідомило депутатську фракцію «УДАР Віталія Кличка», що станом на 01.01.11 згідно з даними форми №6-зем загальна кількість земель, не наданих у власність або користування в межах міста Києва становить 11898,02 га. Облік кількості земель, відповідно до статті 203 Земельного Кодексу України відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. В Україні цю форму обліку інтегровано у систему державних статистичних спостережень, а нормативною основою для її ведення є Закон України від 17.09.1992 №2614-XII «Про державну статистику» та наказ Держкомстату України від 05.11.1998 №377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)», що зареєстрований в Мін’юсті України 14.12.1998 за №788/3228 (із змінами згідно наказу Держкомстату від 16.10.2001 №420). У відповідності з останнім нормативним документом, в Україні забезпечується ведення наступних форми державної статистичної звітності: № 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» (річна); №6а-зем «Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями» (річна); №6б-зем «Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями» (річна); №2-зем «Звіт про землі, які перебувають у власності й користуванні» (піврічна). Згаданим наказом також затверджено Інструкцію з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем). Вона розроблена відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 №15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру», в частині кількісного обліку земель. У звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб. Також вказуються площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо – в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності. Потрібно відмітити, що цільове призначення земельних ділянок у наявній системі статистичних спостережень не обліковується. Натомість присутній поділ земельного фонду за видами власників землі, землекористувачів, а також землями державної власності, не наданими у власність або користування.
Крім того, в постанові суду вказано:
5. Судові витрати в сумі 1.70 грн. присудити на користь Підчибій Леоніда Васильовича за рахунок Державного бюджету України.
Ці кошти судовий виконавець п. Г.Мазур ще й досі не спромігся стягнути на мою користь.
У зв’язку з викладеним, ПРОШУ:
У зв'язку з бездіяльністю заявляю про відвід держвиконавця п. Г.Мазур, адже він не стягнув 1.70 грн, не виявив вчасно (це зробив я) “Проект про відмову...” заступника начальника ГУЗР п. О.Фесика від 04.11.11 № 358/30896, і не реагує адекватно на нього незважаючи на мою заяву.
Накласти арешт на банківські рахунки та майно Відповідача, щоб виконати п. 5 постанови “Судові витрати в сумі 1.70 грн. присудити на користь Підчибій Леоніда Васильовича за рахунок Державного бюджету України”.
3. Направити письмові виклики заступнику начальника ГУЗР п. О.Фесику, голові КМДА п. О.Попову, першому заступнику начальника ГУЗР п. Ю.Кулаковському для дачі пояснень. В разі неявки звернутись про привід до органів внутрішніх справ. Повідомити мене, щоб я зміг взяти участь у виконавчих діях.
4. У зв'язку з ухиленням Відповідача від виконання зобов'язань, покладених на нього постановою суду, звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівників боржника - юридичних осіб за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням: заступника начальника ГУЗР п. О.Фесика, голову КМДА п. О.Попова, першого заступника начальника ГУЗР п. Ю.Кулаковського
5. Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” зобов'язати Відповідача “утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;”, а саме: утриматись від підготовки проектів рішень Київської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення громадянину Підчибій Леоніду Васильовичу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва» та «Про відмову у передачі у власність земельної ділянки мені для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва» за результатами розгляду заяви громадянина Підчибій Леоніда Васильовича від 07.02.2008 про надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва з метою виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2011 у справі №2а-4191/11/2670 де вказано, що “...необґрунтовано відмовляти позивачу у наданні земельної ділянки у зв'язку з тим, що ним не було зазначено місце розташування земельної ділянки, оскільки на момент подання такої заяви зазначення таких даних не було обов'язковим та відсутність таких даних не було визначено законодавством як підставу для відмови у передачі у власність земельної ділянки”.
6. Зобов'язати нового держвиконавця не нехтувати своїми правами та обов'язками й своєчасно знайомитись та адекватно реагувати на проекти, документи та розпорядження, які видає Відповідач у зв'язку зі справою.
7. Вчасно повідомляти мене, щоб я зміг взяти участь у виконавчих діях.
ДОДАТКИ:
- копія листа заступника начальника ГУЗР п. О.Фесика від 04.11.11 № 358/30896
- копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року в справі №2а-14489/11/2670.
__.12.2011 року Леонід Підчибій

ЗАЯВА

про визнання протиправними дій,

що вчинені суб’єктом владних повноважень

на виконання рішення суду

(у порядку ч. 9 ст. 267 КАС України)

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.11 у справі №2а-4191/11/2670 задоволено мій позов до Київської міської ради про скасування рішення №1343/3412 від 24.12.2009 та зобов'язання вчинити певні дії.

Вказаною Постановою визнано протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №1343/3412 «Про відмову у передачі у власність земельної ділянки громадянину Позивач для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у будь - якому районі міста Києва». Зобов'язано Київську міську раду повторно розглянути заяву Підчибія Леоніда Васильовича від 07.02.2008 про виділення земельної ділянки.

16.11.2011 мною отримано лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.11.2011 №06-34/31610. Відповідно до вказаного листа мені повідомлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 по справі №2а-4191/11/2670Головним управлінням земельних ресурсів підготовлено проект рішення Київської міської ради, який 07.11.2011 разом із справою А-19387 передано до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідності до Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.10.2002 №1970 для подальшого погодження.

Одночасно з цим, 16.11.2011 мною було отримано лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.11.2011 №05-358/30896. Відповідно до вказаного листа мені надано копію підготовленого проекту рішення (справа А-19387).

Як вбачається з додатку, підготовлено проект рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Позивач для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва».

Аналіз скасованого постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 по справі №2а-4191/11/2670 рішення Київської міської ради від 24.12.09 №1343/3412 та підготовленого проекту рішення Київської міської ради доводить їх тотожність:

ПРО ВІДМОВУ У ПЕРЕДАЧІ У ВЛАСНІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ГРОМАДЯНИНУ ПОЗИВАЧ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ, ГОСПОДАРСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД У БУДЬ-ЯКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА

Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Позивач для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва

Розглянувши постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2009, керуючись статтею 118 Земельного кодексу України та пунктом 7 Порядку набуття. права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 №313/1747,враховуючи те, що громадянин Позивач у своїй заяві не зазначив місце розташування земельної ділянки, Київська міська рада вирішила

Розглянувши заяву громадянина Позивач від 07.02.2008 про надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва, на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 у справі №2а-4191/22/2670, враховуючи, що до заяви не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, керуючись статтями 9, 118 Земельного кодексу України, статтею 15 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867, Київська міська рада вирішила:

1. Відмовити у передачі у власність земельної ділянки громадянину Позивачдля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва.

1. Відмовити у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Позивач для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва.

2. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісіюКиївради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

Тобто, на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 у справі №2а-4191/22/2670 суб’єктом владних повноважень допущено те ж порушення моїх прав, яке стало підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 07.02.2008) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що до повноважень Київської міської ради належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до Земельного кодексу України, а станом на 07.02.2008 Земельний кодекс України обов’язковими даними, які мають зазначатися у заяві про надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, визначав зазначення бажаних розмірів та мети використання земельної ділянки.

Водночас ні Законом України «Про місцеве самоврядування», ні Земельним кодексом України не передбачено повноважень Київської міської ради на встановлення додаткових вимог щодо заяв на надання земельних ділянок з земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено позивачу у наданні земельної ділянки у зв’язку з тим, що ним не було зазначено місце розташування земельної ділянки, оскільки на момент подання такої заяви зазначення таких даних не було обов’язковим та відсутність таких даних не було визначено законодавством як підставу для відмови у передачі у власність земельної ділянки.

Це власне цитата з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 у справі №2а-4191/22/2670.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.02 №182/342, Головне управління земельних ресурсів (далі - Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про може зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій.

Зважаючи на системність порушень моїх прав з боку суб’єкта владних повноважень, мені доводиться обрати саме такий засіб захисту цих прав.

Керуючись п. 3 ч. 2 ст. 162, ч. 9 ст. 267 КАС України,

ПРОШУ:

Заяву задовольнити.
Дії суб’єкта владних повноважень щодо підготовки проекту рішення Київської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Позивач для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва».
Зобов’язати суб’єкта владних повноважень утриматись від вчинення певних дій, а саме утриматись від підготовки проектів рішень Київської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Позивач для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва» та «Про відмову у передачі у власність земельної ділянки громадянину Позивач для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва» за результатами розгляду заяви громадянинаПозивач від 07.02.2008 про надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва.

Додатки:

Копія рішення Київської міської ради від 24.12.09 №1343/3412
Копія постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 у справі №2а-4191/22/2670
Копія листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.11.2011 №06-34/31610
Копія листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.11.2011 №05-358/30896
Копія проекту рішення Київської міської ради «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Позивач для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва»
Копія заяви по кількості осіб

«_25__» _______11________ 2011 ____________________

Шановні депутати Київської міської ради! Звертається до Вас з проханням по допомогу пенсіонер (ПОЗИВАЧ).  Прошу проголосувати “ЗА” виділення мені земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до другої ухвали суду й дій Державної виконавчої служби міста Києва. Ваш голос “ЗА” дозволить:- чи не вперше в практиці Київської міської ради дотриматися Конституції України в частині прав пересічного громадянина України на безоплатне отримання 0,10 га землі згідно із Земельним Кодексом;- уникнути завдання збитків Українській державі в особливо великих розмірах, оскільки я змушений буду, в разі відмови, звернутися до Європейського суду з прав людини в Страсбурзі.Усі деталі викладено тут:http://zemlj.blogspot.com/Щиро сподіваюся на Ваше розуміння й підтримку соціально незахищених верств населення.З повагою, киянин, пенсіонер(ПОЗИВАЧ)

Наступний мій крок - Київська міська рада.

Судове засідання відбудеться 04.07.2011 р. о 11 :00 за адресою м. Київ, вул. Командарма Камєнєва 8, корпус 1, зал судового засідання № 13.

(цю заяву суддя відхилив)

Окружний адміністративний суд м. Києва

Справа 2а-4191/11/2670

Суддя Огурцов О.П.

Позивач:

(ПОЗИВАЧ)

Відповідач: Київська міська рада

01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36

ЗАЯВА

про залучення третіх осіб без самостійних вимог

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України прошу залучити в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору Київського міського голову Черновецького Леоніда Михайловича і заступника міського голови Грегу Галину Федорівну, оскільки рішення суду безпосередньо впливає на обов'язки вказаних осіб.

Інші позовні вимоги лишаються без змін.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.137 КАС України прошу залучити заяву до матеріалів справи.

До Окружного адміністративного суду м. Києва

Суддя: пан О. Огурцов

Справа № 2а-4191/11/2670

ПОЯСНЕННЯ

НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА ВІД 15.06.2011 р.

В Окружному адміністративному суді м. Києва знаходиться на розгляді моя (далі Позивач) справа

№ 2а-4191/11/2670.

У ході засідання представниками Відповідача надано заперечення,

з жодним доводом яких я не можу погодитися з таких причин.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просить:

1. Скасувати рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №1343/3412 “Про відмову у передачі у власність земельної ділянки...” як таку, що прийняте всупереч вимог Конституції та Законів України, не погоджено з вимогами постанови Дніпровського райсуду м. Києва від 15.05.2009 по справі №2а-9/1 і по своїй суті є — протиправним.

2. Зобов’язати Київську міську раду виконати постанову Дніпровського райсуду м. Києва від 15.05.2009 в повному обсязі.

3. Прийняти рішення про участь Позивача у розгляді цієї скарги.

Представниками відповідача надано письмові заперечення на позов, згідно яких підставами заперечення позовних вимог є те, що Позивачем не було надано повного пакету документів відповідно до Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 року № 313/1747, та “Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції від 17.11.09, що була чинна на час розгляду заяви (ПОЗИВАЧ))” що саме на Позивача покладений обов’язок зазначити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає одержати безоплатно у власність, що до заяви мала бути додана письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки або її частини (у разі якщо намічувана для відведення ділянка потребує такого вилучення), що така земельна ділянка не обов’язково повинна бути вільною, що на Відповідача не покладений обов’язок пошуку для громадян вільних земельних ділянок за заявами цих осіб, і що Позивач не може у судовому порядку звертатися до Київської міської ради.

ПЕРЕБІГ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Київської міської ради з заявою від 07.02.2008 р. у якій просив виділити йому земельну ділянку для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.10 га у будь-якому районі міста Києва, посилаючись на “Порядок набуття...” № 313/1747 від 14.03.2002 р., ст.ст. 40, 116-121 Земельного Кодексу України, рекомендацій парламентських слухань від 23.02.2006 р. № 3507-4.

Позивачу відмовлено в наданні земельної ділянки, мотивуючи тим, що: “...на превеликий жаль, питання щодо надання Вам у власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в даний час не може бути вирішено.” лист від 11.03.08 р. № 225-032-113.99, за дорученням Київського міського голови, за підписом заступника голови міської ради О. Довгого, в якому Відповідач погодився з місцем розташування земельної ділянки (м. Київ) й розглянув заяву Позивача за даним місцем розташування. У вказаному листі Позивачу було повідомлено, що “нових територій для індивідуального житлового будівництва та розширення існуючих меж районів для малоповерхової індивідуальної забудови в місті Києві Генеральним планом розвитку міста Києва до 2020 року не передбачено, а у відповідності до ДБН № 360-22 “Планування і забудова міських і сільських поселень” пункт 3.39 “будівництво нових дачних та садівничих районів в межах міських населених пунктів не допускається”. Земельні ділянки у приватну власність надаються мешканцям таких селищ м. Києва, як Троєщина, Чапаївка, Жуляни, Бортничі тощо за рахунок ущільнення існуючої забудови на садибах, які використовуються ними тривалий час.”

Не погоджуючись з відповіддю Позивач звертається з Позовною заявою про зобов’язання Відповідача вчинити дії пов’язані з виділенням земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво до Дніпровського районного суду з проханням “винести постанову, якою зобов’язати Київську міську раду виділити земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво в будь-якому районі міста Києва в розмірі 0.10 га та визнати дії Київської міської ради пов’язані з виділенням земельної ділянки неправочинними.”

Постановою Дніпровського районного суду від 15 травня 2009 року, справа № 2-а-9/1 головуючого судді Рубан С.М.: “Визнати неправомірними дії Київської міської ради щодо нерозгляду письмового клопотання (ПОЗИВАЧ) про надання йому у приватну власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва. Зобов’язати Київську міську раду розглянути клопотання (ПОЗИВАЧ) про надання йому у приватну власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.”

Заступник голови О.Луцький, листом від 15.05.09 р. № 014-1284 за дорученням міського голови — секретаря Київради, на депутатське звернення депутата Київської міської ради Новак Наталії Василівни від 03.09.2009 р. № 29/253-674 щодо звернення пана (ПОЗИВАЧ) стосовно надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у будь-якому районі м. Києва повідомив, “що Головним управлінням земельних ресурсів підготовлено справу № А-15323 щодо виконання постанови Дніпровського районного суду від 15.05.09, яку з відповідним проектом рішення Київської міської ради в установленому порядку передано на розгляд до Київської міської ради.

Рішенням від 24 грудня 2009 року N 1343/3412 розглянувши постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2009, керуючись статтею 118 Земельного кодексу України та пунктом 7 Порядку набуття. права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 N 313/1747, враховуючи те, що пан (ПОЗИВАЧ) у своїй заяві не зазначив місце розташування земельної ділянки, Київська міська рада вирішила:

1. Відмовити у передачі у власність земельної ділянки пану (ПОЗИВАЧ) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у будь-якому районі м. Києва.

2. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

Не погоджуючись з рішенням Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради про скасування рішення N 313/1747 від 14.03.2002 та зобов’язанням вчинити певні дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва судді О.П. Огурцова від 30.09.2010 позовну заяву було повернуто Позивачу. 11.10.2010 Позивачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва судді О.П. Огурцова від 30.09.2010. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-13807/10/2670 від 22.02.2011 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва судді О.П. Огурцова від 30.09.2010 скасовано та направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Супровідним листом № 2.2-19/6348 від 01.03.2011 справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва судді О.П. Огурцова від 24.03.2011 позовну заяву було залишено без руху та надано Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 06.04.2011. У встановлений судом строк (ПОЗИВАЧ) усунув недоліки позовної заяви. В ході судового засідання Подав заяву про збільшення позовних вимог:

4. Зобов’язати Київську міську раду надати Позивачу земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.10 га.

В С Т А Н О В Л Е Н О

Що вислуга Позивача в Збройних Силах складає понад 17 календарних років, а саме з 03.08.1984 р. по 22.08.2001 р., що підтверджується матеріалами справи. Право на отримання земельної ділянки Позивача під індивідуальне житлове будівництво визначено ч. 6 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII , який визначає:

“Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку.”

Крім того, в рекомендаціях парламентських слухань “Про стан забезпечення житлом та іншими гарантіями соціального захисту військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” затверджених постановою Верховної ради України від 23 лютого 2006 року № 3507-4 зазначено: “Органам місцевого самоврядування на виконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей надавати земельні ділянки для зазаначеної категорії осіб під індивідуальне житлове будівництво з подальшою передачею у власність, а також здійснювати інші заходи, передбачені зазначеною програмою.”

Стаття 47 Конституції України. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, район і в містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Так, згідно зі ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та по садових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Земельний Кодекс України. Стаття 1. Земля - основне національне багатство

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

2. Право власності на землю гарантується.

3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 5. Принципи земельного законодавства. Земельне законодавство базується на таких принципах:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;

г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;

ґ) забезпечення гарантій прав на землю;

д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин. До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить:

а) розпорядження землями територіальної громади міста;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної

власності в порядку, передбаченому цим Кодексом;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста;

д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом;

е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок;

є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади;

ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах;

з) організація землеустрою;

и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства;

й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок;

к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст;

л) вирішення земельних спорів;

м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин. До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу)

земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом;

д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земель

1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

2. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти

землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

3. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Глава 6 Землі житлової та громадської забудови

Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та

місцевих правил забудови.

Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Стаття 116. Підстави набуття права на землю

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації

щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами

6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

7. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

8. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

9. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних

місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

10. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

Стаття 151. Порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок

17. У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення

земельної ділянки.

Розділ V ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ЗЕМЛЮ

Глава 23 Захист прав на землю

Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки

1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені

законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок

1. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

2. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Глава 25 Вирішення земельних спорів

Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори

1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого

самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних

ресурсів.

Глава 31 Землеустрій

Стаття 181. Поняття землеустрою

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Стаття 182. Мета землеустрою

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Стаття 183. Завдання землеустрою. Основними завданнями землеустрою є:

в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

Стаття 184. Зміст землеустрою

д) складання проектів відведення земельних ділянок;

е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної документації

1. Розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і

затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки;

Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель

Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.

Глава 34 Державний земельний кадастр

Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру

1. Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей

і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

2. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних

відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Стаття 203. Облік кількості та якості земель

1. Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

2. Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Стаття 204. Порядок ведення державного земельного кадастру

1. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

2. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства

1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

г) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

2. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ПОЗИВАЧА Є ОБҐРУНТОВАНИМИ ТА ТАКИМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАДОВОЛЕННЮ ВИХОДЯЧИ З НАСТУПНОГО

Як вбачається з заяви про вибір місця розташування земельної ділянки позивач звернувся до Київської міської ради з заявою від 07.02.2008 р. у якій просив виділити йому земельну ділянку для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.10 га у будь-якому районі міста Києва,.

Відповідно до частин 6 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент звернення позивача 07.02.2008 р., Стаття 118. “Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами”, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.”

А згідно до частини 7, відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству — також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Отже, вищезазначеною нормою Закону чітко встановлено зміст заяви про вибір місця розташування земельної ділянки.

Так, у зверненні від 07.02.2008 р. Позивачем було чітко сформульовано всі передбачені Законом положення: “за місцезнаходженням земельної ділянки” - “ у будь-якому районі міста Києва”, “ бажані розміри” - “ площею 0.10 га”, “ мета її використання” - “для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд”.

Системний аналіз положень частин 6 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент звернення позивача 07.02.2008 р. (Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами), свідчить про те, що цей нормативно-правовий акт не містить вимог про подання особою разом із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки, наприклад, планово-картографічного матеріалу в місцевій та умовній системі координат масштабу 1:10000, 1:5000, 1:2000, чи у паперовому вигляді, чи індексних кадастрових карт у паперовому вигляді, чи додаватися позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, чи вказувати адресу тощо.

Треба розуміти труднощі високоповажного суду у правильному тлумаченні термінів української мови, що є державною і застосовується в усіх державних органах суверенної держави Україна: чи правильно відповідає терміну, вжитому Законодавцем, а саме вказати “місцезнаходження” земельної ділянки, використане Позивачем формулювання “...у будь-якому районі міста Києва” від 07.02.2008 р.? А також, як правильно розуміти Постанову Дніпровського районного суду від 15 травня 2009 року, справа № 2-а-9/1 головуючого судді Рубан С.М.: “Визнати неправомірними дії Київської міської ради щодо нерозгляду письмового клопотання (ПОЗИВАЧ) про надання йому у приватну власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва. Зобов’язати Київську міську раду розглянути клопотання (ПОЗИВАЧ) про надання йому у приватну власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.”?

Ми живемо в епоху глобалізації, в епоху масового переміщення представників різних країн і народів з континенту на континент. Наприклад у Страсбурзі (Франція), такими народами є вихідці з Африки. У Києві (Україна) — вихідці з Азії. Після належної, згідно національних законодавств, процедури натуралізації та отримання громадянства, вони, та їхні нащадки, отримують рівні права з корінним державоутворюючим населенням та мають право обіймати посади у державних органах. Їх права, наприклад, в Україні захищені ще й “Законом про мови”, прийнятим на основі Європейської мовної хартії, яка у Франції, до речі, ще не ратифікована. Тому цілком зрозумілими стають труднощі натуралізованих українців різного походження в розумінні наших, суто українських юридичних термінів і зворотів.

Тому термін, вжитий Законодавцем, а саме “місцезнаходження”, передбачає в собі значно ширші категорії ніж фізична чи юридична адреса, такі як, наприклад, мікрорайон, чи район, чи вся територія міста Києва. Тому заява Позивача “...у будь-якому районі міста Києва” від 07.02.2008 р. сформульована у точній відповідності з вимогами чинного, на час подачі заяви, законодавства України.

Тому у Постанові Дніпровського районного суду від 15 травня 2009 року, справа № 2-а-9/1 головуючого судді Рубан С.М.: “Визнати неправомірними дії Київської міської ради щодо нерозгляду письмового клопотання (ПОЗИВАЧ)про надання йому у приватну власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва. Зобов’язати Київську міську раду розглянути клопотання (ПОЗИВАЧ) про надання йому у приватну власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.” прямо сказано про обов’язок Київської міської ради відповідно до Ухвали суду надати Позивачу земельну ділянку. Цю Ухвалу Київська міська рада не виконала.

Крім того, суд під головуванням суддя С. Рубан, справа № 2а-9/1 від 15 травня 2009 року, з’ясовуючи обставини справи, встановив, що “Позивач звернувся

до Київської міської ради з клопотанням про виділення йому земельної ділянки

під індивідуальне житлове будівництво в будь-якому районі м. Києва в розмірі 0.10 га.”. Відповідач апеляційно не оскаржив справу № 2а-4191/11/2670 у встановлений термін, а, отже, погодився, що Позивач правильно вказав бажане місце розташування земельної ділянки.

Заперечення Відповідача по те, що Позивач не вказав місця розташування земельної ділянки у розумінні вулиця, площа, чи провулок з номером будинку чи географічними межами не може бути прийнятним з огляду на те, що підстава для прийняття рішення Київської міської ради від 24.12.09 №1343/3412 суперечить імперативним нормам ч.6 ст.118 Земельного кодексу України (редакція від 28.12.2007, тобто - на час подання клопотання), яка не передбачала вказівку саме такого формулювання місця розташування земельної ділянки для отримання у власність земельної ділянки фізичною особою для індивідуального житлового будівництва.

Посилання Відповідача на те, що:

“Відповідно до п. 7.1. Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 року № 313/1747, громадянин, що виявив бажання одержати земельну ділянку в межах м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подає заяву до Київської міської ради. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування земельної ділянки, мета її використання і склад сім'ї (якщо ділянка передбачається для житлового будівництва).”

- не приймаються, оскільки, Земельним кодексом України не делеговано органам місцевого самоврядування права щодо встановлення (доповнення) переліку документів, зазначених у статті 151 ЗК України у редакції на момент подачі заяви Позивачем.

На заперечення Відповідача, що “на Відповідача не покладений обов’язок пошуку для громадян чи юридичних осіб вільних земельних ділянок” встановлено, що до компетенції Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що саме до їх компетенції входить надання інформації громадянам, фізичним, юридичним особам, Київській міській державній адміністрації та Київській міській раді включно, щодо вільних земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах м. Києва. Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконує функції місцевого органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові (п.1.1. Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). Згідно з п. 3.7. вказаного Положення, одним із основних завдань Управління є виконання делегованих йому Київською міською радою та виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) повноважень. До цього є лист пана М.Кучук, заступника голови виконавчого органу Київської міської ради КМДА від 21.04.2011 р. № 016-1423 на № 29/353-1924 від 07.04.2011 р. заступнику голови депутатської фракції “УДАР Віталія Кличка” пані Новак Н.В.: “...Враховуючи вищевикладене, в межах покладених повноважень та керуючись чинними рішеннями Київської міської ради щодо регулювання земельних відносин у м. Києві повідомляємо, що Київською міською державною адміністрацією та її структурними підрозділами реєстр вільних земельних ділянок не ведеться.” До цього є лист першого заступника начальника пана В.А. Кунц Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління держкомзему у м. Києві від 25.01.2011 р. № 165 депутату Київської міської ради пані Новак Н.В.: “...На даний час ведення державного земельного кадастру в місті Києві здійснюється Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).”

Встановлено з листа Головного управління Держкомзему у м. Києві від 25.01.11 № 165 на запит депутатської фракції «УДАР Віталія Кличка» стосовно обліку вільних земельних ділянок, на даний час ведення державного земельного кадастру в м. Києві здійснюється Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). Поряд з тим, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїм листом від 21.04.11 № 016-1423 повідомило депутатську фракцію «УДАР Віталія Кличка», що станом на 01.01.11 згідно з даними форми №6-зем загальна кількість земель, не наданих у власність або користування в межах міста Києва становить 11898,02 га. Облік кількості земель, відповідно до статті 203 Земельного Кодексу України відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. В Україні цю форму обліку інтегровано у систему державних статистичних спостережень, а нормативною основою для її ведення є Закон України від 17.09.1992 №2614-XII «Про державну статистику» та наказ Держкомстату України від 05.11.1998 №377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)», що зареєстрований в Мін’юсті України 14.12.1998 за №788/3228 (із змінами згідно наказу Держкомстату від 16.10.2001 №420). У відповідності з останнім нормативним документом, в Україні забезпечується ведення наступних форми державної статистичної звітності:

№ 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» (річна);

№6а-зем «Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями» (річна);

№6б-зем «Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями» (річна);

№2-зем «Звіт про землі, які перебувають у власності й користуванні» (піврічна).

Згаданим наказом також затверджено Інструкцію з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем). Вона розроблена відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 №15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру», в частині кількісного обліку земель. У звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб. Також вказуються площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо – в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності. Потрібно відмітити, що цільове призначення земельних ділянок у наявній системі статистичних спостережень не обліковується. Натомість присутній поділ земельного фонду за видами власників землі, землекористувачів, а також землями державної власності, не наданими у власність або користування.

Встановлено, що в листі від 11.03.08 р. № 225-032-113.99 за підписом заступника голови міської ради пана О. Довгого йдеться, що Генеральним планом розвитку не передбачено нових територій для індивідуального житлового будівництва та розширення існуючих меж районів малоповерхової забудови. Але раніше вже було визначено території для індивідуального житлового будівництва, які й на сьогодні існують. Крім того, в межах існуючих територій звільняються земельні ділянки за законних підстав (невиконання умов надання ділянки тощо), але Відповідач не розглянув заяву Позивача з урахуванням цього. Крім того, дослідження діяльності Київської міської ради вказує на такий факт: пані Ізбіцькій Світлані Адольфівні рішенням КМР № 823/823 від 11 грудня 2008 року передати у приватну власність земельну ділянку площею 0.10 га... в районі Межигір'я“ за рахунок земель, не наданих у власність чи користування.” Проте Відповідач не надав Позивачу земельної ділянки “за рахунок земель, не наданих у власність чи користування” в районі, наприклад, Межигір'я, хоча й міг це зробити, а надав пані Ізбіцькій Світлані Адольфівні вже після заяви Позивача. Тим більше, що п.2 означеного рішення Відповідачем вносились навіть зміни до Генерального плану розвитку м. Києва задля відведення пані Ізбіцькій Світлані Адольфівні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва. Проте Відповідач не вніс навіть змін до Генерального плану розвитку м. Києва задля відведення Позивачу земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в тому ж районі, наприклад, Межигір'я, хоча й міг це зробити. В цьому вбачається дискримінація Позивача. Адже згідно статті 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Матеріали справи не містять рішень про передачу будь–яким особам земельної ділянки, щодо якої до Відповідачів звернувся Позивач, у зв’язку з чим не приймаються заперечення Відповідача на відсутність письмової згоди землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки.

Крім того, не приймаються письмові заперечення Відповідача “Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції від 17.11.09, що була чинна на час розгляду заяви (ПОЗИВАЧ))”, оскільки Позивач подав заяву 07.02.2008 р., а Закони України не передбачають зворотньої дії.

Виходячи з того, що Київська міська рада, розглянула на пленарному засіданні підготовлену Головним управлінням земельних ресурсів справу № А-15323 щодо виконання постанови Дніпровського районного суду від 15.05.09, яку з відповідним проектом рішення Київської міської ради в установленому порядку передано на розгляд до Київської міської ради, відмовила Позивачу з формулюванням “ не зазначив місце розташування земельної ділянки” яке, як встановлено вище є неправочинним, а інших причин відмови Київська міська рада не назвала, а відповідно до вищезазначених правових норм встановлено обов’язок Київської міської ради щодо передачі заяви позивача та вчинення певних дій. Натомість, визначених Законом дій Відповідачем вчинено не було, що і є протиправною бездіяльністю, яка порушує конституційні права Позивача.

Тому, відповідно до статті 151 Земельного Кодексу України “Порядку погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок”, п.17: у разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки. Постанова Дніпровського районного суду від 15 травня 2009 року, справа № 2-а-9/1 головуючого судді Рубан С.М і є такою підставою. Натомість, визначених Законом дій Відповідачем вчинено не було, що і є протиправною бездіяльністю, яка порушує конституційні права Позивача.

Враховуючи вищенаведене, що відповідно до статті 8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, статті 14: право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, вбачається порушення конституційних прав громадянина України та охоронюваних законом інтересів Позивача з боку Відповідача.

Відповідно до статті 211 Земельного Кодексу України. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Висновок: доводи, надані Позивачем в обґрунтування позовних вимог є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 69-71, 94, 158-163, 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П РО Ш У:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №1343/3412 “Про відмову у передачі у власність земельної ділянки...” як таку, що прийняте всупереч вимог Конституції та Законів України, не погоджено з вимогами постанови Дніпровського райсуду м. Києва від 15.05.2009 по справі №2а-9/1 і по своїй суті є — протиправним.

3. Зобов’язати Київську міську раду виконати постанову Дніпровського райсуду м. Києва від 15.05.2009 в повному обсязі.

До Окружного адміністративного суду м. Києва
Суддя: О. Огурцов
Справа № 2а-4191/11/2670
ПОЯСНЕННЯ
НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА
В Окружному адміністративному суді м. Києва знаходиться на розгляді моя справа
№ 2а-4191/11/2670.
Відповідачем надано заперечення, з з жодним доводом якого я не можу погодитися
з таких причин.
Відповідач звертає увагу на те, що обов’язковим є зазначення в заяві місця розташування земельної ділянки.
Але я вказав місце розташування “в будь-якому районі м. Києва”. Якщо б я
не зазначив взагалі місце, то відповідач повинен був повернути мені мою заяву з вказівкою
на п. 7.1. “Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами
у м. Києві”, затвердженого Рішенням Київміськради № 313/1747 від 14.03.2002 р.
та пропозицією визначитися з бажаним місцем розташування ділянки.
Відповідач так не зробив, а відмовив мені в наданні земельної ділянки, мотивуючи, що: “...на превеликий жаль, питання щодо надання Вам у власність земельної ділянки
для індивідуального житлового будівництва в даний час не може бути вирішено.” лист
від 11.03.08 р. № 225-032-113.99 за підписом заступника голови міської ради О. Довгого.
Тобто відповідач погодився з місцем розташування земельної ділянки (м. Київ)
й розглянув мою заяву за даним місцем розташування.
Те, що відповідач нині у своєму запереченні звертає увагу на це, може означати тільки про відсутність у відповідача вагомих підстав заперечувати на мої позовні вимоги.
Крім того, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України
від 18.02.09 р. № 113, якою затверджено форму клопотання (заяви) про вибір місця розташування земельної ділянки, забуваючи, що заяву я подав у 2008 р., відповідь посадовця на неї отримав 11.03.08, тобто на час поддання мною заяви цієї постанови не було, а Закон
не має зворотньої дії.
Крім того, суд, з’ясовуючи обставини справи, встановив, що “Позивач звернувся
до Київської міської ради з клопотанням про виділення йому земельної ділянки
під індивідуальне житлове будівництво в будь-якому районі м. Києва в розмірі 0.10 га.”
Відповідач апеляційно не оскаржив справу у встановлений термін незважаючи на штат юристів, а, отже, погодився, що я правильно вказав бажане місце розташування земельної ділянки.
Окрім цього, слід звернути увагу на факт, що Відповідач у запереченнях посилається на п.7 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києва, який говорить про вказівку БАЖАНОГО місця розташування земельної ділянки.
Тобто, вказуючи бажане місце розташування, заявник залишає право остаточного вибору за органом місцевого самоврядування, який у даному випадку представлений Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та власне Київрадою.
Підстава для прийняття рішення Київської міської ради від 24.12.09 №1343/3412 суперечить імперативним нормам ч.6 ст.118 Земельного кодексу України (редакція від 28.12.2007, тобто - на час подання клопотання), яка не передбачала вказівку місця розташування земельної ділянки для отримання у власність земельної ділянки фізичною особою для індивідуального житлового будівництва.
Хочу зазначити, що в листі від 11.03.08 р. № 225-032-113.99 за підписом заступника голови міської ради О. Довгого йдеться, що Генеральним планом розвитку не передбачено нових територій для індивідуального житлового будівництва та розширення існуючих меж районів малоповерхової забудови.
Але раніше вже визначено території для індивідуального житлового будівництва,
які й на сьогодні існують. Крім того, в межах існуючих територій звільняються земельні ділянки за законних підстав (невиконання умов надання ділянки), так чому відповідач
не розглянув мою заяву з урахуванням цього?
Або, як наприклад, Ізбіцькій Світлані Адольфівні рішенням КМР № 823/823 від
11 грудня 2008 року передати у приватну власність земельну ділянку площею 0.10 га...
“за рахунок земель, не наданих у власність чи користування.”
Чому відповідач не надав мені земельної ділянки “за рахунок земель, не наданих
у власність чи користування”, а надав Ізбіцькій Світлані Адольфівні після моєї заяви?
Це дискримінаційний підхід.
Тим більше, що п.2 означеного рішення Відповідачем вносились навіть зміни до Генерального плану розвитку м. Києва задля відведення громадянці земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.
Відтак посилання на Генеральний план є також відпискою, явним небажанням відповідача виконати мої законні вимоги.
Відповідач згадує, що ”подана заява...направлялась до управління земельних ресурсів для опрацювання у встановленому порядку”, що й відбулося: Повідомляємо, що Головним управлінням земельних ресурсів підготовлено справу № А-15323 щодо виконання постанови суду, яку з відповідним проектом рішення Київської міської ради в установленому порядку передано на розгляд до Київської міської ради”. Тобто я вказав місце розташування земельної ділянки, що доведено судом, проект рішення розроблено, а Київська міська рада відмовляє мені
з формулюванням: “...не зазначив місця розташування...”.
Мої вимоги мають конкретну ціль — отримання земельної ділянки, а як це буде робити КМР, в якому порядку — це не є предметом позову.
Далі відповідач пояснює правові підстави та порядок вирішення земельного питання. Саме такого порядку має дотримуватися відповідач під час надання мені земельної ділянки.
Спочатку відповідач посилається на ст 13 Конституції України та Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”. Це ніяк не є запереченням на мої вимоги.
Аналізуючи змісту заперечення, можна зробити єдиний висновок, що жоден аргумент відповідача не є обґрунтованим і не може бути підставою для відмови в моїх законних вимогах.
“Порядок набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві”, затвердженого Рішенням Київміськради № 313/1747 від 14.03.2002 р. не містить обмежень або особливих вимог щодо умов надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку (п. 7 “Порядку...”).
Відповідно до вищенаведеного, наполягаю на моїх позовних вимогах у повному обсязі.

Окружний адмінсуд

У Київський апеляційний адміністративний суд

вул. Московська, буд. 8, корп. 30, Київ, 01010

Позивач:

(ПОЗИВАЧ)

Відповідач: Київська міська рада, вул. Хрещатик, 36

тел.: (044) 226-31-86

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

На Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва

від 30.09.10 р. по справі № 2а-13807/10/2670

Керуючись вимогами п. 10) п. 3.7 розділу XII “Прикінцевих положень” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 07.07.2010 р. №2453-VI (далі — Закон № 2453-VI) щодо змін до ч. 2 ст. 18 КАСУ я звернувся 28.09.2010 року за розглядом моєї скарги в Окружний адміністративний суд міста Києва.

При цьому я виходив із нової редакції ч. 2 ст. 18 КАСУ, за якою окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган АРК, обласна рада, Київська або Севастопольська місцеві ради, їх посадова чи службова особа... і далі за текстом.

Незважаючи на існування зазначеної законодавчої норми Окружним адміністративним судом м. Києва 30.09.2010 р. Прийнято Ухвалу про повернення скарги на підставі визнання її непідсудності Окружному адміністративному суду м. Києва.

Беззаперечним є факт судової помилки, оскільки законодавець зробив виключення із загального правила, виписаного ст. 18 КАСУ, для Київської міськради, зробивши зміни до редакції ч. 2 ст. 18 КАСУ Законом №2453-VI.

Відповідно до довідки (додається до апеляційної скарги) поштового підприємства я отримав Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва 07.10.2010 р.

З огляду на цю обставину та відповідно до вимог ч. 3 ст. 186 КАСУ вважаю, що мною дотримано вимоги терміну апеляційного оскарження Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2010 р.

Керуючись вимогами ч. 2 ст. 18, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 204, п. 6 ст. 205 КАС України

прошу Суд:

1.Продовжити термін апеляційного оскарження Ухвали суду першої інстанції, пропущений з поважних обставин;

2.Скасувати Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2010 р. у справі № 2а-13807/10/2670 як таку, що прийнята

з порушенням норм матеріального права (застосування неналежного закону);

3.Постановити нову ухвалу з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду справи;

4.Прийняти рішення про мою участь у розгляді апеляційної скарги.

Додаток

Апеляційна скарга — 1 примірник;

Довідка поштового підприємства — 1 аркуш;

Квитанція про сплату судового збору — 1 аркуш.

_13___ жовтня 2010 року ____(ПОЗИВАЧ)___________

До Шевченківського районного суду м. Києва

04053, м. Київ, Вознесенський спуск, 10-Б тел. 490-1212

Позивач:

(ПОЗИВАЧ)

Відповідач: Київська міська рада, вул. Хрещатик, 36

тел.: (044)226-3186

СКАРГА

про неправомірність правового акту індивідуальної дії

Керуючись вимогами ч. 1 ст. 18 КАС України звертаючись до суду з оскарженням рішення Київської міської ради. 15 травня 2009 року Дніпровський районний суд прийняв постанову по справі № 2а-9/1 за моїм позовом і виніс рішення, яким зобов’язав Київську міську раду розглянути клопотання (ПОЗИВАЧ) про надання йому в приватну власність земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва.

24 грудня 2009 року Київська міська рада на IV сесії VI скликання прийняла рішення за № 1343/3412 о питанню виконання судового рішення.

Із змісту рішення відвідача вбачається, що орган місцевого самоврядування, який у своїй діяльності має керуватися вимогами Конституцій та Законами України, зневажив вимоги ст. 124 Конституції та ст. 14 КАСУ про обов’язковість виконання судових рішень.

Постановою Дніпровського райсуду м. Києва зобов’язано відповідача розглянути питання про надання (!!!) земельної ділянки, а не про відмову у передачі у власність. Отже рішення відповідача не узгоджено з редакцією судового зобов’язання і мотивано невідповідним чином, оскільки посилання на норми внутривідомчого організаційно-розпорядчого акту (п. 7 "Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві", затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 №313/1747) не є достатньою мотивацією ухиляння від виконання судового рішення. При цьому слід мати на увазі, що судове зобов’язання не містить категорії "розглянути питання про можливість надання", а стверджує обов’язок реалізувати моє конституційне право на житло, шляхом надання(!) земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.

отже за змістом рішення відповідача від 24.12.2009 по виконанню постанови Дніпровського райсуду м. Києва від 15.05.2009 є юридично нікчемним, оскільки не узгоджується з нормами вищої юридичної сили. Таке ставлення до мого права дає підстави просити суд встановити неправомірність правового акту індивідуальної дії, визнати його юридично нікчемним.

Керуючись правопорядком, встановленим статтями 3, 8, 124 Конституції України, статтями 14, ч. 1 ст. 18, ст. 19 КАС України -

ПРОШУ СУД:

1. Скасувати рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 1343/3412 "Про відмову у передачі у власність земельної ділянки..." як таку, що прийняте всупереч вимог Конституції та Законів України, не погоджено з вимогами постанови Дніпровського райсуду м. Києва від 15.05.2009 по справі № 2а-9/1 і по суті є - протиправним.

3. Прийняти рішення про мою участь у розгляді цієї скарги.

Додаток:

1. Скарга - 1 примірник.

2. Копія постанови Дніпровського райсуду м. Києва від 15.05.2009 - 2 арк.

3. Рішення Київради - 1 арк.

4. Квитанція про сплату держмита - 1 арк.

5. Копія паспорту - 1 арк.

Всього на 7 аркушах.

13.10.2010 року. (ПОЗИВАЧ)

Справа 2а-4191/11/2670

Суддя Огурцов О.П.

Позивач:

(ПОЗИВАЧ)

Відповідач: Київська міська рада

01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36

ЗАЯВА

про збільшення позовних вимог

Відповідно до ч.1 ст.137 КАС України Позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Користуючись своїм правом заявляю про збільшення позовних вимог, додаючи позовну вимогу 3, яка формулюється:

3. Зобов’язати Київську міську раду надати мені земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га.

Інші позовні вимоги лишаються без змін.

Вказане обґрунтовується тим, що підстава для прийняття рішення Київської міської ради від 24.12.09 №1343/3412 суперечить імперативним нормам ч.6 ст.118 Земельного кодексу України (редакція від 28.12.2007, тобто - на час подання клопотання), яка не передбачала вказівку місця розташування земельної ділянки для отримання у власність земельної ділянки фізичною особою для індивідуального житлового будівництва.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.137 КАС України прошу залучити заяву до матеріалів справи.

15 червня 2011 року (ПОЗИВАЧ)

Як видно вище, Київська міська рада не виконала рішення суду.

Для того, щоб все було правильно і справедливо, у випадку повторної відмови я подам позов до Стразбургу про порушення моїх конституційних прав - закону прямої дії.

Як компенсація мені буде сплачено українською державою вже значно більше ніж 2.200 євро за "інфляцію".

Отже, посадові особи, всі прізвища яких можна тут прочитати, можуть завдати збитків Україні в особливо великих розмірах.

ДО ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ м. Києва
Позивач:
(ПОЗИВАЧ)

Відповідач: Київська міська Рада
адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36
тел. 279-4188 факс 270-6109 адреса електронної пошти невідома
Позовна заява щодо зобов'язання відповідача вчинити дії пов'язані з виділенням земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво
Після закінчення в 1988 році навчання в Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі, я проходив службу в Білорусі, в Закавказзі, а з 29 жовтня 1992 року в Україні. Постійно перебував в чергах на отримання житла, але жодного разу квартиру не отримував. Наказом Заступника Міністра оборони України-Командувача Військовоповітряними силами України № 0232 від 14 липня 2001 року я звільнений з військової служби в Збройних Силах України в запас за пунктом 65, підпункт “в” (за станом здоров’я) відповідно до Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок військкомату та наказом командира військової частини А2491 № 154 від 20 серпня 2001 року виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на облік до Дарницького районного військового комісаріату м. Києва у відповідності з вимогами п. 37 Наказу МО України № 20 від 03.02.1995 р. Вислуга в Збройних Силах складає понад 17 календарних років, а саме з 03.08.1984р. по 22.09.2001р., що підтверджується витягом їз послужного списку, довідкою військового комісаріату та витягами з наказів про звільнення, які додаються до позовної заяви. Я повернувся в місто Київ де народився, виріс і звідки був призваний на військову службу. Повернувся без здоров’я і без житла. За роки перебування в чергах на отримання житла, я не бачу можливості в найближчі три десятиліття отримати квартиру, а тому маю бажання побудувати для себе житло сам. Зневірившись в тому, що Держава в змозі забезпечити мене за життя житлом, я звернувся до Київської міської ради з клопотанням про виділення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво. Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України питання щодо розпорядження землями територіальної громади Києва віднесено до повноважень Київської міської ради. Право на отримання земельної ділянки під удівництво визначено ч. 6 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року N 2011-XII, який визначає: «Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку. Органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.» Крім того в рекомендаціях парламентських слухань «Про стан забезпечення житлом та іншими гарантіями соціального захисту військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» затверджених постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2006 року N 3507-IV зазначено: «Органам місцевого самоврядування на виконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей надавати земельні ділянки для зазначеної категорії осіб під індивідуальне житлове будівництво з подальшою передачею у власність, а також здійснювати інші заходи, передбачені зазначеною програмою.» Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка) у селах в розмірах - не більше 0.25 гектара, в селищах - не більше 0.15 гектара, а в містах - не більше 0.10 гектара. Загальновідомий факт, що в місті Києві за останні роки продано або іншим шляхом передано у власність юридичним і фізичним особам чимало землі, в т. ч. і під індивідуальне житлове будівництво. В "Юридичному віснику України" № 5 за 2008 рік стор. 10 в статті "Зловживання службовим становищем" наведено приклад, коли за рішенням Київради земельні ділянки виділялись навіть студентам навчальних закладів міста Києва, які нічого про це не знали і з заявами про виділення ділянок не зверталися. На моє ж клопотання Київська міська рада листом від 07.09.2007 р. повідомила, що Генеральним планом розвитку м. Києва до 2020 року нових територій для індивідуального житлового будівництва не передбачено і відмовлено у виділенні земельної ділянки. Важаю, що відмова в виділенні земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво є неправомірною і такою, що не відповідає ст. 47 Конституції України та порушує мої права передбачені ч. 6 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. П. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. До суб’єктів владних повноважень Кодекс адміністративного судочинства України відносить органи державної виконавчої влади органи місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно з ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого місцевого самоврядування, крім тих, які підсутні окружним адміністративним судам.
Відповідно з ч. 3 ст. 18 КАС України, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. 47 Конституції України, ст. ст. 17, 18, 104, 105 КАС України, ст. 9 Земельного кодексу України, ч. 6 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ,
Прошу:
1. Винести постанову, якою зобов’язати Київську міську раду виділити земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво в будь-якому районі міста Києва в розмірі 0.10 га.
2. Визнати дії Київської міської ради пов’язані з виділенням мені земельної ділянки неправочинними.
Додаток:
1. Копія листа Київської міської ради від 11.03.2008р. про відмову у виділенні земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво;
1. Копія рапорту про звільнення мене із Збройних Сил України.
Копія витягу з наказу Заступника Міністра оборони України-Командувача Військово-повітряними силами України № 0232 від 14 липня 2001 року;
2. Копія витягу із послужного списку.
3. Копія довідка Дніпровського РВК від 31.01.02 № 3\22.
4. Копія заяви по звільнення мене зі Збройних Сил України.
5. Копія витягу з наказу Заступника Міністра оборони України-Командувача Військовоповітряними силами України " 0232 від 14 липня 2001 року.
6. Копія витягу з наказу командира військової частини А-2491 № 154 від 20.08.01.
7. Копія листа Дніпровської районної у місті Києві Державної адміністрації від 27.04.2007 року № 12-44-600К, як доказ про перебування на квартирному обліку та потребування поліпшення житлових умов;
8. Текст статті "Зловживання службововим становищем" опублікованої в "Юридичному віснику України" №5 2-8.02.08. стор. 10.
9. Квитанція про сплату судового збору.
10. Копія позовної заяви та доданих до неї документів.
11. Ухвала окружного адмінсуду 20.02.08 р.
09.06.08 р. (ПОЗИВАЧ)

НГО МАЦП

1. Як українцям застосувати принцип "Розділяй і володарюй" для політичної перемоги? Аналітичні матеріали політтехнолога

Євросуд

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ-6 Правило 39

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ-7 Правило 39

ПОЗОВ ДО ЄВРОСУДУ Свобода совісті

Окружний адмінсуд

Немає коментарів:

Дописати коментар