Про білесенького унітазика

 

Про білесенького унітазика

Жив собі на світі біленький унітазик. Народився він на фабриці. Ось такий білесенький, чистесенький, блискучий, новенький унітазик. Встановили його у великому й світлому приміщенні, стіни якого всі в кахелі. Тут же електрична сушилка для рук, біде, утримувач паперових рушників, рукомийники, смітник, дзеркала, лампи. І все нове. 

"Завтра буде мій перший робочий день!" - схвильовано зрозумів білесенький унітазик. 

"Як я радий вас бачити" - каже білесенький унітазик першій людині.

"Ви знаєте, я перший день на роботі і мені зовсім невідоме коло моїх обов'язків, але я буду старатися!". 

Перша людина повертається до нього задом і знімає одяг знизу. 

"Ні! Зупиніться! Що ви робите! Я буду скаржитися!!".

Ви збоченець...

Дзюрчала чистесенька водичка.

"Господи, за що? Мені в душу насрали! Що я натворив? Чому ти зі мною так?".

Білесенького унітазика розбив розпач. 

"Я давно за тобою спостерігаю!" - каже біде. 

"Ми майже в однаковому становищі з тобою, унітазику. І я впевнено дивлюся в майбутнє. І я перестав мріяти бути сідлом на жіночому велосипеді!". 

З плином часу білесенький унітазик зламався морально й фізично... 

На смітнику поруч з ним лежав стертий майже до металу, весь зігнутий, геть поламаний електричний фалоімітатор. Той був щасливий...