Уряд і повстання

Уряд і повстання
В історії повстань є одна спільна риса: повстання починаються там, де меншість править для меншості, й утискає більшість.
Будь-який уряд в історії, котрий докотився до народного повстання, дослуховувався до панівних особливо привілейованих груп.
Основний принцип таких особливих груп - не допомагати нікому, крім самих себе, й ненавидіти кожного, разом із самими собою.


Стан вершників Стародавнього Риму, аристократія Франції та Росії, суперчистокровні нацисти Німеччини, нинішні міжнародні фінансові ділки й групи прикриття психіатрії, що займають панівне положення в урядах Заходу, - всі вони мали багато спільного. 
Вони діяли виключно у власних інтересах і поводилися з людьми як із тваринами. 
Невипадково групи прикриття психіатрії вчать, що люди - це лише тварини, котрих потрібно зігнати в табун і використовувати, випасати й забивати як скотину з власного свавілля.
Стан вершників Риму, вищі класи Франції і Росії, нацисти й психіатри - всі вони одержимі цією ідеєю. Людина для них була твариною.
Тому вони, звісно, вважали людину власною худобою. Будь-кого іншого, хто намагався спілкуватися з людиною, вони вважали викрадачем худоби, тим, хто пхається не в свою справу.
Але аристократи, нацисти й психіатри мають ще одну спільну рису. Це зациклені люди, сноби: вони неспроможні змінитися, вони не вірять, що інші можуть змінитися, вони зовсім не помічають, що часи змінюються.
Без сумніву, ці люди відстали від життя. Вони застрягли у вчорашньому дні. Думка, що "старі часи були кращими", зупиняє будь-який прогрес. Наприклад,  психіатри повністю застрягли в дев'ятнадцятому столітті. Їхня практика й погляди за весь цей час не змінилися.
Вони вважають себе "кращими людьми". Вони спілкуються лише з багатими. Й вони вважають людину власною худобою, яку можна використовувати або зарізати - як забажається. І вони вважають себе (верх божевілля!) частиною уряду, проте вони, нею не є, як і місцевий м'ясник.
Уряди, що складені з "кращих людей" (або снобів, якщо завгодно), насправді дуже нестабільні.
Замість того щоб іти в ногу з часом і встигати за прогресом, вони затівають гру "часе завмирай!".
На будь-якого, в кого з'являється нова ідея, дивляться люто, як на викрадача худоби.
Тому кожну нову людину, що пропонує удосконалення або допомогу порадами, зустрічають із жорстокістю, зразу ж претворюють на ворога.
Отже, вузьке коло особливо привілейованих осіб в уряді не допускає у своєму світі жодних нововведень. Через таке неприйняття нового миропомазана меншість стає дедалі більше й більше відокремленою.
Якось весь народ разом з носіями нових ідей виявляється в одному таборі. Сноби - в іншому.
Всі прогресивні діячі, в такий спосіб, вимушені тісно об'єднатися з людством.
Відчувши небезпеку, особливо привілейовані групи наймають убивць, гангстерів, обзаводяться тілоохоронцями й намагаються контролювати "свою худобу" за допомогою сили.
Людина обурюється, не погоджується з тим, що вона просто домашня тварина. Вона звертається до прогресивних людей свого табору: "Що ж нам робити?".
Що ж, історія занадто сповнена кривавих прикладів, щоб від подальшого описання того, що відбувається, була якась користь.
Це обов'язково відбувається!
Уряд завжди може оцінити, наскільки близьке повстання проти нього, полічивши, скількох добровільних помічників, яскравих, видатних особистостей він усунув від співробітництва.
Неважливо, як відбувалося це відсторонення: аристократи використовували родовід, нацисти - арійське походження, психіатри - "вчені" ступені. Результат однаковий. Видатні особистості - з народом, а у важливих персон залишаються лише наймані вбивці.
І в цьому справжні витоки повстань.
Ввівши особливі привілеї, уряди прирікають себе на загибель у ту саму мить, коли зводять перший бар'єр для більшості. Він перетворюється на барикаду. LRH


Об'єднуйтеся і перемагайте
https://zemlj.blogspot.com/2020/08/blog-post_22.html