123. Мікстура для постгеноцидної нації

Шановні пані, панове!

Ніде в інтернеті я не знайшов подібної інформації.
Ніде й ніколи в Україні не проводилося подібних семінарів, симпозіумів, конференцій тощо.
Ніде в переліку грантів я не знайшов подібних пропозицій (якщо хтось знайте запишіть мене).


«Українська нація надто багатолюдна, щоб легко її цілковито знищити. Однак її релігійний, інтелектуальний і політичний провід – добірні і вирішальні частини її нації – є доволі нечисельними, тож їх легко ліквідувати. Саме тому радянська сокира з повним розмахом вдарила по цих групах, вдаючись до відомих знарядь масового вбивства, депортації, примусової праці, заслання і голоду».

«…якщо інтелігенцію, священиків і селян вдасться ліквідувати, Україна загине так само, наче було б убито усіх без винятку українців. Бо вона втратить ту частину народу, що зберігала і розвивала її культуру, її вірування, її об’єднавчі ідеї, які прокладали їй шлях і давали їй душу, тобто зробили її нацією, а не просто населенням».
Доктор Рафаель Лемкін, правознавець, запропонував термін «геноцид» у 1944 році, автор Конвенції ООН про геноцид від 1948 року.

Я пропоную геноцид як явище, розділити за ступенями звірств:

1. Переважно суто фізичне знищення, приклад - геноцид вірменів турками.
2. Часткові інструменти геноциду, такі як фізичне знищення, фізичні знущання, депортації, приклад - геноцид євреїв німцями, геноцид русинів-українців татарами, геноцид русинів-українців ляхами-поляками.

114. Як правильно говорити про Волинську трагедію? Тези для ЗМІ, політиків, уряду
http://zemlj.blogspot.com/2016/07/114.html

3. Повне застосування інструментів геноциду відповідно до Конвенції ООН про геноцид від 1948 року, приклад - вся історія українсько-російських (русько-московитських) стосунків.

76. Дослідження: чому окупанти-росіяни поводяться, як монголо-татари? Аналітичні матеріали політичного психолога
http://zemlj.blogspot.com/2014/09/76.html

Мені можуть заперечити, що дані про смертність за минулі роки з часу відновлення Державності України як точно зафіксованого моменту припинення геноциду, якщо не враховувати події в ОРДЛО, просто свідчать про смерть емігрантів з РФ, які в нас не асимілювалися, і не можуть враховуватися як члени української нації, а також про смерть так званих хохлів - асимільовних росіянами українців, що вже не виховують нашою мовою своїх дітей і тому вважаються "відрізаним шматком" української нації.

Я ж заперечу, що народжуваність у нас не настільки велика, щоб говорити про те, що в нас все гаразд.

У довготривалій перспективі у 1931 році на окупованих СРСР територіях українців було 81 мільйон. Через 86 років за оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 березня 2017 року чисельність мешканців України становила 42 2541 633 осіб (без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя).

Це - катастрофа!!!

Тим, хто вважає, що "баби ще понароджують", я (і кожен, хто читає цю статтю) аргументовано заперечу, що:
- по-перше, в Україні й досі триває жорстокий лінгвоцид;
- по-друге, українці долають Голодомор, генетично-демографічні наслідки котрого для людей не вивчено взагалі й досі! Такі дослідження не фінансуються Українським Урядом на відміну від Уряду Ізраілю, що щедро фінансує вивчення всіх аспектів Холокосту.

Вчені, що проводили дослідження голоду на популяціях мишей встановили, що на шостому-восьмому поколінні популяція вимирає. У моєї прабабусі Христі було п'ятеро дітей. Голодомор не пережило двоє. Я й досі пам'ятаю криві рахітичні ноги-колесом бабусі Сюти.

Квоти на пісні українською мовою та ведення програм українською мовою - це свого роду виправдовування українців перед натуралізованими емігрантами, українцями російського походження: "Це нічого, що ми тут шароварчиками потрусимо? Ми вас не зачіпаємо у нашій домівці? Ми вам не заважаємо жити в наші країні? Вам зручно у нашій країні? Може нам якось посунутися кудись? Може нам кудись дітися, щоб вам не заважати тут жити? Це нічого, що ми тут ще не всі повиздихали під час Голодомору і вам заважаємо в нас жити?". Такий підхід просто немислимий у тій же Франції, наприклад.

Це дикунство свідчить про ще одну проблему постгеноцидної нації:
- "владоцид", продовження окупації чужинцями, ми не є господарями в нашій країні. Ми не маємо влади у своїй країні. Декларація Організації Об'єднаних Націй про права корінних народів в Україні не виконується.

120. Причина поразки Революції гідності
http://zemlj.blogspot.com/2017/03/120.html 

Простий статистичний аналіз показує, що для того, щоб у нас стати так званим "олігархом", то треба бути обов'язково обрізаним чоловіком, а для того, щоб працювати в найвищих щабелях української влади, таких як КМУ, АПУ, ВРУ, треба мати не українське походження.

Оприлюднення електронних декларацій "українських" можновладців викликало не лише шок у міжнародного політикуму, але й показало як саме і на скільки в доларах, євро і гривнях, клани чужинців, а це жовті українці російського та близькосхідного походження, продовжують визискувати корінний народ, білих мешканців  України - українців. 

20. Як нам облаштувати Україну?
http://zemlj.blogspot.com/2014/01/20.html

Кожна з озвучених вище тез потребує якнайбільшої уваги, досліджень і фінансування. Аналіз ситуації після майже чверть століття відновлення Державності України однозначно вказує на те, що українська нація вже не в змозі сама виживати й конкурувати на рівних серед натуралізованих представників інших народів, не обтяжених особливими моральними забобонами що до білих взагалі, а українців зокрема. Тому на державному рівні потребує створення для неї "тепличних умов" для відродження. 

Висновки з вищеописаного про ліки для відродження постгеноцидної нації просто напрошуються самі собою:

1. Кожен українець як людина і всі українці як нація мають пережити всю нашу історію, починаючи з подій, описаних у Велесовій книзі і до сьогодення. Нині 6537 рік за пра-українським календарем. Треба усвідомити, яких ударів пережили ми від стихій чи інших народів, яких ударів іншим народам завдали ми.
2. Скласти генетичну карту та генеалогічне дерево кожного українця. Цим може зайнятися Інститут національної пам'яті.
3. Вперше в світовій практиці ввести пільгову категорії "Нащадок жертви геноциду".
4. Заохочувати дітонародження між українцями Лівобережжя, що найбільше постраждали від диких геноцидів, вчинених азіятами-росіянами, з українцями Правобережжя й діаспори.
5. Гроші заохочення дітонародження мають отримувати лише українки, як нащадки жертви геноциду.
6. На термін не менше ніж вісім поколінь встановити, що бути обраним до виборних органів влади, володіти підприємствами, чи керувати країною можуть лише виключно українці.
7. Ввести норми захисту української мови на основі досвіду Франції, що має один з найпослідовніших законів про мови.
8. У першій лінії зони АТО має бути не молодий і здоровий генофонд нації, а найменш цінні члени нації - кримінальні злочинці, засуджені антиукраїнці, іноземці за контрактом тощо.
9. У міжнародних судах розпочати судові процеси про стягнення компенсацій на користь українців з країн, винних у геноциді українців.

19. Як злупити репарації з РФ за Голодомор?
http://zemlj.blogspot.com/2014/01/19.html 

Юристи мають також встановити, як бути в ситуації, коли країни, винної в геноциді українців вже не існує, або тоді народ, винний в геноциді українців, ще не мав власної країни, а тепер має.
"Борітеся і поборете!".
Слава Україні!

Коментарі

  1. Мысли интересные ,но только для бытового ,кухонного обсуждения .
    Сейчас это не в моде ,такие модели не поддерживаются нужно искать другие более толерантные и удобоперевариваемые всё той же властью(верхушкой).
    Нужно что бы национальная полит руководство,если оно есть, занималась этим процессом более профессионально и умнее .

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. При всьому бажанні закони генетики не назвеш кухнею. А національного керівництва ще не видно. Тому текст розраховано на майбутнє.

      Видалити
  2. Помилка автора в тому, що він щиро вважає себе піонером в плані дослідження нашого постгеноцидного суспільства та перетворення його у нормальне громадянське суспільство, які сьогодні функціонують у європейських країнах.
    А між тим до нього ці проблеми дослідили на науковому рівні такі знані у світі науковці, як Джеймс Мейс та Френсис Фукуяма. Інтуітивно, ще до них постгеноцидн6ий синдром української нації відчув Андрей Шептицький, а разом з ними Папа Павло Іоан ІІ.
    То ж раджу автору спочатку ознайомитися з працями перших двох науковців та висловами про Голодомор та його наслідки тих святих отців перед тим, як давати власні поради по подоланню постгеноцидного синдрому в Україні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую! Моє дослідження стосується генетики - фізичне виживання, й політики - виживання країни. І не перетинається з вищезгаданими авторами.

      Видалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

102. Памятка потребителям при посещении оккупированных территорий

64. Третя світова війна. Початок і пророцтва

47. Психологический портрет Лилипути. Аналитические материалы политического психолога

114. Як правильно говорити про Волинську трагедію? Тези для ЗМІ, політиків, уряду

46. Психологічний портрет Ліліпуті. Аналітичні матеріали політичного психолога

76. Дослідження: чому окупанти-росіяни поводяться, як монголо-татари? Аналітичні матеріали політичного психолога

62. Прогноз дати початку спроби окупації: приниження як діагноз аншлюсу

50. Психологічний портрет Тимошенкоко. Аналітичні матеріали політичного психолога

66. "Миротворець" АТО: розвідувально-ударний комплекс