На 26-му році відновлення державності України-Руси, як не дивно, а ми маємо певні заборонені теми.
Як таке може бути?
Може, адже в Україні, власне, українського в політиці ще дуже-дуже мало.
Під час польсько-російської окупації табу було, зрозуміло, на національно-визвольний рух і на нашу славну історію, мову, самоназву, про які чужинці дбайливо "допомагали" нам забути. Після відновлення державності України-Руси табу було зламано на чимало гострих і болючих тем: Голодомор, геноцид, хто почав 2 СВ, ОУН-УПА, розстріляне "Відродження", визвольні змагання 1917-22 років, період "Руїни", визвольні прагнення Їхньої Світлості Гетьмана Русі Івана Мазепи, поступова окупація Руси, християнізація, Велесова книга, наше справжнє походження тощо.
Морок окупації поступово розвіювався, табу зламали всі, чи не всі?
Правильно сказати лише зламані табу широко висвітлювалися в так званих "українських ЗМІ", про які я ще згадаю пізніше.
Справжнім шоком, і не лише для українців, а й для всього світу, стало відкриття електронних декларацій про прибутки так званих "українських олігархів", чиновників, суддів, держслужбовців тощо. Особливу цікавість викликав кадастр власників земельних ділянок, й особливо в Києві. Про нього лише недавно чиновники КМР-КМДА, як представники пост-окупаційної адміністрації, ворушили губами по обличчю: "Разі можно про єто гаваріть? Єто такіє люді!...".
Як виявилося – можна!
Цілком!
Чому, власне українського, в так званій "українській політиці" дуже мало?
Тому, що простий статистичний аналіз показує, що 100% так званих "українських олігархів" є соплемінниками одного скандального світового релігійно-фінансового клану. А концентрація цих соплемінників в АП, КМУ, ВРУ, в фінансово-політично-інформаційній сфері України просто зашкалює, є непропорційно великою, якщо порівнювати з переписом населення України.
Від такої інформації стає зрозумілим кругообіг грошей в українській політиці?
Кругообіг грошей в українській політиці такий: соплемінник-олігарх платить гроші соплеміннику-політику, який платить гроші соплеміннику власнику ЗМІ, а той так починає сцяти в ефірі, що в білих українців формується сильна втома від домінування негативу в дискурсі українських ЗМІ, від фокусування на негараздах, насильстві, економічній та соціальній безвиході, від політики як такої. А майже всі так звані "українські ЗМІ" перебувають у власності соплемінників.
"Зачароване коло" замкнулося. Влізти до цього кола справжньому українському політику стає неможливо. Соплемінники продовжують залишатися при владі в Україні й визискують українців. Саме тому ми - найбідніша країна Європи.
Чи є якийсь системний метод пошуку табу в українській політиці?
Такий метод є! Я створив його, випробував його й пропоную ним скористатися широкому українському патріотичному загалу.
Метод пошуку табу: для цього просто потрібно порівнювати суспільно-політичне життя в країнах ЄС і США з Україною відповідно до принципу: знайдіть 10 відмінностей, тобто шукати теми, які геть відсутні в українському інформаційному просторі й, відповідно, в українській політиці. Ці відмінності й будуть тими темами, що старанно замовчуються так званими "українськими ЗМІ".
Чи можу я навести якийсь приклад?
Звичайно можу!
Наприклад, я недавно виграв позов у Європейському суді з захисту прав людини в Страсбурзі проти Довгого, Черновецького, Гереги, Кличка:
http://zemlj.blogspot.com/p/5.html
Так ось, листи з ЄСПЛ до мене завжди починаються так: "Пану…". Розуміте? Пану!!! Чиновники КМР-КМДА звертаються до мене "Громадянин…". У Збройних Силах України було звертання "Пане…", яке замінили на "Товариш…".
Повернути нам, українцям, наше прадавнє-одвічне звертання "пані-пан" надзвичайно легко й просто. Це не корупцію тобі подолати. Проте цього не робиться. Цьому чиниться спротив. Правильно сказати: навіщо ці клопоти політикам-соплемінникам?
Вище мною показано як шукати й знаходити табу.
Висновок: так звані "українські політики", їхня впливова частина, надзвичайно сильно хочуть повернути нас до стану окупаційно-геноцидного бидла й зафіксувати навічно там. Чим і видають себе через власну недолугість. Правильно сказати: ортодоксальність.
125. Приховані натхненники Революції гідності
http://zemlj.blogspot.com/2017/06/125.html#more
Ще одним табу є визнання та юридичний захист жертв Холокосту українського народу – Голодомору. Фактично всіх українців. Правильно сказати: навіщо ці клопоти політикам-соплемінникам?
Ще одним табу є покарання колишніх комуністичних злочинців-антиукраїнців, які ще й досі живі.
Ще одним табу є хто з політиків ЛГБТ?
Ще одним табу ще недавно були прізвища фактичних власників "Росукренерго".
Ще одним табу є національність і расова приналежність справжніх володарів України.
Ще одним табу в Україні є міжрасові стосунки. Це дивовижно, проте одна лишень згадка про етнічний захист українців викликає в останніх хворобливу реакцію, яку я відношу на ще не досліджені аспекти пропаганди, що поширюється соплемнниками, власниками так званих "українських ЗМІ".
Пояснюю: конфлікт між українцями й поляками є міжнаціональним, позаяк відбувається між націями однієї раси, а ось конфлікт між українцями й росіянами вже міжрасовий, позаяк відбувається між націями різних рас.
Українці з поляками відносяться до білої раси, білі європейці.
Росіяни відносяться до жовтої раси, жовті азіати.
92. Каяття білих українців перед жовтими росіянами
http://zemlj.blogspot.com/2014/12/92.html
У світі прийнято політкоректні звертання один до одного: чорний афро-американець, латинос, мулат, кольоровий, чорний француз африканського походження тощо. У світі прийнято політкоректні звертання крім, звісно, України. Ось тому ми часто й чуємо від контрольованих соплемінниками ЗМІ геть незрозумілі й немотивовані твердження.
Наприклад: українці зі Сходу проти Європи!
Це правда?
Ні!
Це неправда!
Це брехня!
Ось як правильно й політкоректно мають подавати інформацію справжні українські ЗМІ: білі українці Сходу підтримують повернення України до Європи, входження до ЄС і НАТО, натомість жовті українці російського походження Сходу часто не поділяють такого прагнення.
Або:
"Український уряд на чолі з Прем’єр-міністром нині сформовано переважно з жовтих українців російського й близькосхідного походження, що аж ніяк не відображають думки білої української більшості!".
"Чимало народних депутатів Верховної Ради України походять із жовтих росіян, яким недавно було надано українське громадянство". "Захищаючи етнічні права людей, треба пам’ятати, що з-поміж нас, білих українців, європеїдів, мешкає і певна кількість жовтих, монголоїдів-росіян, що потребують особливого правозахисту, на який уряд і досі не виділив жодної копійки", (вищенаведені фрази скопійовано, перекладено й адаптовано з текстів правозахисних сайтів ЄС і США).
Висновок: білі українці не керують Україною політично, білі українці не володіють власністю у власній країні, білі українці позбавлені можливості обмінюватися й поширювати інформацію один для одного, адже всі власники ЗМІ це соплемінники, що легко маніпулюють думкою білих у своїх, шкурних інтересах.
Висновок: щирі, наївні, довірливі білі українці й справді вірять тому, що сцять їм у мозок соплемінники, які через систему табу ось вже 26-й рік утримуються при владі в Україні з метою визискування білих українців.
Висновок: саме через вищеописане білі українці на 26-му році відновлення державності України-Руси й досі перебувають у такому жаліднюгому стані, а їхнє майбутнє й досі непевне й примарне.
Шановні пані, панове!
Шукати табу в наш вік інтернету й комп'ютерів можна не відриваючись від дивану. Чим більше табу ми гуртом знайдемо й зламаємо, тим більше чужинців ми виженемо, а білих українців залучимо до управління державою. Це — в наших інтересах.
Слава Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар